ВГСУ: Судам необхідно враховувати питання підвідомчості спорів в справах про скасування рішення Конкурсного комітету про організацію перевезень

Фабула судового акту:  Автоперевізник “*****” звернувся до суду з позовною заявою про скасування рішення Конкурсного комітету щодо визначення переможця та визнання недійсним договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги авто перевізника було задоволено.

Проте Постановою Вищого господарського суду України, рішення були скасовані, а справу передано на новий судовий розгляд.

При цьому, Колегія суддів касаційної інстанції вказала:

Відповідно до ст. 44 Закону України “Про автомобільний транспорт” організація проведення конкурсу на визначення умов перевезень покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до абз. 3 п.2 Порядку конкурсний комітет це постійний або тимчасовий орган, утворений організатором для розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу.

Вказана норма дає підстави вважати, що рішення конкурсного комітету, утвореного відповідним органом влади для виконання покладених на останнього повноважень, є управлінським у сфері транспортного обслуговування.

Пунктом 14 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 24.10.2011 року (далі Постанова) визначено про те, якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб’єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

Необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об’єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об’єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК – відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

У п.п.”г” п.17 Постанови зазначено про те, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах (у тому числі) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Аналізуючи взаємовідносини, які склались між сторонами у справі щодо конкурсу та укладання Договору, судова колегія зазначає, що Рішення конкурсного комітету породжує, змінює або припиняє права та обов’язки у сфері публічно – правових відносин кожного із учасників конкурсу (додатково див. правовий висновок викладений у постанові судової палати в адміністративних справах ВСУ від 10.11.2015 року у справі № 21-3168а15/826/17640/14).

При розгляді даної справи, судами не надано належної оцінки правовідносинам сторін, а саме чи є вони публічно – правовими, а також не надано належної оцінки Договору та не зроблено висновок про те, чи є він адміністративним, з урахуванням того, що він укладений на підставі Рішення конкурсного комітету.

 

 

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Справа № 910/14883/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого  судді Бондар С.В. (доповідач), суддів Грека Б.М., Селіваненко В.П. розглянувши матеріали касаційної скарги   за участю представників :  Приватного підприємства “*****” від позивача: Представник М.П. від відповідача 1: Боднар Б.Є. від відповідача 2: Сабадин А.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року у справі № 910/14883/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “*****” до 1. Київської обласної державної адміністрації; 2. Приватного підприємства “*****”про скасування рішення та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “*****” (далі позивач) звернулось з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі відповідач 1) та Приватного підприємства “*****” (далі відповідач 2) про скасування рішення конкурсного комітету з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської міської державної адміністрації від 31.05.2016 року в частині об’єкту конкурсу № 7 за маршрутом № *** щодо визначення переможцем відповідача 2 (далі Рішення) та визнання недійсним договору № 2016-17-6 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 10.06.2016 року укладеного між відповідачами у справі (далі Договір).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року апеляційна скарга відповідач 2 залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що конкурсним комітетом було порушено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджений постановою КМУ від 03.12.2008 року № 1081 (далі Порядок).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач 2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийняті у справі рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі відповідач 2 зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Відповідач 2 звертає увагу на те, що даний спір є публічно-правовим і не підвідомчий господарським судам.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

До матеріалів справи /т.1а.с.188-191/ залучено витяг з Рішення, яке оформлено протоколом №2016-1 від 31.05.2016 року.

В протоколі зазначено по те, що на засіданні конкурсного комітету було вирішено не допустити позивача до участі у конкурсі на об’єкті № 7 на підставі п.12 Порядку та вирішено визнати відповідача 2 переможцем конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті № ***.

До матеріалів справи залучено копію Договору, який укладено між відповідачами /т.1а.с.100-103/, відповідно до наказу начальника Управління інфраструктури Київської обласної державної адміністрації від 10.06.2016 року № 17-од про введення в дію Рішення щодо маршруту №***.

В оскаржуваних судових рішеннях міститься посилання на постанову Вищого господарського суду України від 22.12.2016  року у справі  № 910/2036/16 за позовом ТОВ “*****” до Київської обласної державної адміністрації та ПАТ “*****”.

Предметом розгляду у справі № 910/2036/16 було рішення конкурсного комітету від 03.11.2015 року з підготовки та проведення обласних конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, віднесених до компетенції Київської обласної держаної адміністрації та визнання недійсним договору від 26.11.2015 року № 61.2014/2.

Суди, з посиланням на зазначену постанову, прийшли до висновку про те, що в ній були встановлені обставини, що в даному позовному  провадженні не потребують доказування з посиланням на ст. 35 ГПК України.

Враховуючи ту обставину, що предмет позову у справі № 910/2036/16  був інший, не має підстав вважати, що були встановлені обставини, які впливають на розгляд даного спору.

Відповідно до ст. 44 Закону України “Про автомобільний транспорт” організація проведення конкурсу на визначення умов перевезень покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до абз. 3 п.2 Порядку конкурсний комітет це постійний або тимчасовий орган, утворений організатором для розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу.

Вказана норма дає підстави вважати, що рішення конкурсного комітету, утвореного відповідним органом влади для виконання покладених на останнього повноважень, є управлінським у сфері транспортного обслуговування.

Пунктом 14 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 24.10.2011 року (далі Постанова) визначено про те, якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб’єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

Необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об’єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об’єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК – відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

У п.п.”г” п.17 Постанови зазначено про те, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах (у тому числі) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Аналізуючи взаємовідносини, які склались між сторонами у справі щодо конкурсу та укладання Договору, судова колегія зазначає, що Рішення конкурсного комітету породжує, змінює або припиняє права та обов’язки у сфері публічно – правових відносин кожного із учасників конкурсу (додатково див. правовий висновок викладений у постанові судової палати в адміністративних справах ВСУ від 10.11.2015 року у справі № 21-3168а15/826/17640/14).

При розгляді даної справи, судами не надано належної оцінки правовідносинам сторін, а саме чи є вони публічно – правовими, а також не надано належної оцінки Договору та не зроблено висновок про те, чи є він адміністративним, з урахуванням того, що він укладений на підставі Рішення конкурсного комітету.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення прийняті у справі скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно зробити висновок чи є взаємовідносини, які склались між сторонами щодо оскарження Рішення публічно-правовими, а також дати належну оцінку Договору та зробити висновок про те чи є він – адміністративним.

З урахуванням викладеного суду необхідно дати відповідь на питання чи підвідомчий даний спір в цілому, або в частині заявлених позовних вимог господарським судам, відповідно до ст. 12 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

  1. Касаційну скаргу Приватного підприємства “*****” задовольнити частково.
  2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року прийняті у справі № 910/14883/16 скасувати.
  3. Справу № 910/14883/16 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в іншому складі суду.

Головуючий                                                                           С.В. Бондар

Судді                                                                                         Б.М. Грек                                 В.П. Селіваненко