Для Борисполя фонтан пріоритетніший, ніж інваліди

На День Незалежності в Борисполі відкрили новий фонтан, збудований коштом міського бюджету. Проте громадські організації інвалідів й досі не дочекалися від міста жодного автобуса, прилаштованого для тих, хто пересувається на візку.
Затхле повітря підвалу, круті сходинки донизу, мереживо труб над головою, низька стеля – в таких умовах працює офіс ГО «Добробут». Громадська організація опікується понад п’ятдесятьма родинами, у яких є діти з особливими потребами, та допомагає батькам цих діток спілкуватися між собою, займатися їхнім розвитком та обстоювати свої права.
Родини, які виховують дітей з обмеженими фізичними можливостями, зустрілися 9 грудня з депутатом Київської обласної ради, головою фракції Опозиційного блоку Валерієм Ксьонзенком і адвокатом Олександром Вишневим, щоб обговорити нагальну для них проблему — неможливість пересуватися по Борисполю в громадському транспорті, бо в місті немає жодної маршрутки з низькою підлогою, на яку можна закотити інвалідний візок, до того ж їх не хочуть безплатно перевозити.

Зазвичай сядеш в маршрутку, а водій каже, що двоє пільговиків у нього вже є, і більше безкоштовно він не перевозитиме, – емоційно скаржиться Ольга, мати дівчини-інваліда. – А я за законом теж маю право на безплатний проїзд як особа, що супроводжує інваліда. -І хоча в салоні сидітиме всього п’ятеро пасажирів, для пільговика місця все одно не буде. У моєї дочки хворі ноги, а водії вважають: якщо стоїть, значить, здорова, мусиш платити. Донька могла б відвідувати звичайну школу, але до неї теж якось доїхати треба. Та й у навчальному закладі для дитини, яка погано пересувається, теж складно, бо навчання проходять на четвертому поверсі, а східцями Юля самостійно піднятися не може. Тому вона не відвідує школу, вчителі приходять до нас додому і займаються з нею.

Натомість міська влада постійно звітує, що сумлінно і в повному обсязі сплачує компенсацію перевізникам за кожного пільговика, і жодних проблем з цим питанням не виникає. Проте чиновники чомусь не можуть навіть назвати точну кількість інвалідів, що живуть у Борисполі, – зазначає Валерій Ксьонзенко. – Треба ламати негласну змову між владою та перевізниками щодо якості транспорту й перевезення людей з обмеженими фізичними можливостями. Я вже надіслав звернення до прокуратури стосовно неправильних умов проведення тендеру на місцеві перевезення. Бо місто немає жодного автобуса, прилаштованого для транспортування людини на візку, причому така умова не була прописана в тендерних угодах. Слід добиватися відкриття кримінального провадження щодо цих тендерів. Важливо, щоб суд своїм рішенням визнав вас потерпілими. Тож ретельно збиратимемо й фіксуватимемо такі факти порушень. Скажімо, якщо інваліда не пустили безкоштовно в маршрутку, потрібно записати її номерний знак, зафільмувати на мобільний телефон. Це слугуватиме суттєвими доказами для судових розглядів. Таким чином можна відновити порушені права інвалідів і добитися компенсації не лише за матеріальну, а й моральну шкоду.

За двадцять років моя донька жодного разу не скористалася громадським транспортом у Борисполі, бо не можемо запхати інвалідний візок в ту маршрутку. За потреби викликаю таксі й плачу. Кілька разів викликали соціальне таксі для інвалідів, але за нього теж треба платити, хоч і менше, ніж за звичайне, – скаржиться Марія Миколаївна – Скажімо, кілька днів тому можна було з’їздити в Київ на циркову виставу (були безкоштовні квитки), але не мали транспорту. Я їй навіть не казала про це, не хотіла розчаровувати дитину. Хай би мені повернули всі ті кошти, які місто заплатило перевізникам за нібито наші поїздки.
– Бориспільська влада не реагує на наші проблеми, – розповідає Тетяна Бесараб, голова «Добродію». – Приміщення в підвалі нам надавали як складське, під зберігання гуманітарної допомоги. Але за кілька років ми виросли, стали клубом чи маленьким реабілітаційним центром для наших підопічних. Проводимо майстер-класи, робимо різні декоративні вироби, замість держави надаємо послуги з денного догляду за дитиною. Але в цьому підвальному приміщенні без вікон, води й каналізації дитина не може перебувати цілий день. Не здатна сюди спуститися і людина на візку. Зверталися до влади, нам відповіли: шукайте порожнє приміщення і пишіть нам листи, розглянемо.

Заходили, але чомусь усі приміщення відразу опинялися чи в оренді чи в приватній власності. Ми вже і на сесію ходили. Ми не можемо навіть винайняти автобус, пристосований для перевезення людей на візках, бо такого немає в місті, а потреба виникає щомісяця, адже волонтери періодично пропонують безкоштовні квитки чи прогулянки.
– Дивно. Розберемося, чому в місті, яке має в комунальній власності приміщення загальною площею близько 20 тисяч квадратних метрів, не можна знайти 40 для фонду, – реагує Валерій Ксьонзенко.
Ганна Іванівна свого 26-річного сина Віталія буквально носить на руках. Інвалідний візок, який подарували благодійники кілька років тому, спустити вузькими сходами до підвального приміщення «Добродію» неможливо. Ще троє дітей-візочників, якими опікується благодійна організація, взагалі не можуть потрапити в приміщення. У матері вже урвався терпець, вона звернулася за безкоштовною юридичною допомогою до адвоката:
– Ми відвідуємо цей підвал щодня вже три роки поспіль. Відмовитися від цього не можемо, бо сидіти в чотирьох стінах нестерпно. А тут ми спілкуємося, маємо змогу щотижня їздити на безкоштовну іпотерапію. Якщо засісти вдома хоч на один день, усі позитивні зміни, напрацьовані за роки, миттєво зникнуть.

Валерій КСЬОНЗЕНКО, голова фракції Опозиційного блоку в Київській обласній раді:
– Проблема транспорту для цих людей дуже болісна, його нестача – це примусове обмеження життя. Я за них боротимуся, звернуся із запитами до прокуратури, судів. Проблема тут глобальна – неправильно проведений конкурс серед перевізників, в умовах тендеру взагалі не було згадки про автобус з низькою підлогою, який може перевозити людину на візку. У Борисполі не існує комунального підприємства з перевезень, усі маршрути належать приватним фірмам. Але все одно слід дотримуватися закону. І та людина, яка створила таку проблему, має відповідати. Я наполягатиму, щоб провели повторний конкурс, і його мусить виграти той перевізник, який зможе створити належні умови для проїзду людини на візку. Не здатні чи не хочуть цього робити місцеві перевізники, значить, прийдуть фірми з Києва чи іншого міста області.
Голова адвокатського об’єднання «Вишневий і партнери», Олександр ВИШНЕВИЙ:
– Якщо говорити про Київську область, то здебільшого проблему перевезення інвалідів вирішено. Тобто ситуація в Борисполі нетипова для області й країни загалом. Ми 6 грудня подали скаргу в Бориспільську прокуратуру щодо вчинення першим заступником Бориспільського міського голови Миколою Корнійчуком кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України (зловживання владою та службовим становищем). Розовик Віталій Олексійович, 1990 року народження, інвалід першої групи з дитинства. Він не може ходити, потребує постійного стороннього догляду, пересувається за допомогою інвалідного візка. Водночас він позбавлений права користування громадським транспортом міста Борисполя, оскільки перший заступник Бориспільського міського голови Корнійчук Микола Петрович, зловживаючи своїм службовим становищем, під час конкурсів з визначення автомобільних перевізників на автобусних маршрутах загального користування міста Борисполя не затвердив обов’язкової умови щодо забезпечення на автобусному маршруті не менш ніж одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, що мав зробити відповідно до законодавства. Через такі злочинні дії, вчинені не лише паном Корнійчуком, а й перевізниками-претендентами, які брали участь у конкурсах, що відбулися 1 січня, 5 вересня, 27 грудня 2013 року, 25 лютого, два – 21 жовтня 2014-го й 23 жовтня 2015 року, з огляду на брак обов’язкової умови конкурсу в поданих конкурсних пропозиціях не було запропоновано автобусів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, через що Розовику Віталію Олексійовичу – інваліду першої групи з дитинства, який пересувається на візку, завдано істотної шкоди.

Лада Бондаренко
Фото Олександр Лепетуха