Wooden gavel from the court and law books isolated on white background. Shallow depth of field

Ознаки тяжкого психічного розладу у спадкодавця не свідчать про його безпорадний стан, та не може бути підставою для усунення від спадкування. Аналіз судової практики АО “Вишневий і Партнери”

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду  у Постанові від 18 грудня 2020 року по справі № 761/19573/15-ц дійшов висновку про те, що лише факт вияву у спадкодавця ознак тяжкого психічного розладу не може свідчити про безпорадний стан спадкодавця, оскільки безпорадний стан – це стан особи, у якому вона не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги і піклування.

Короткий виклад обставин справи: Мати померлого сина звернулась до його дружини із позовною заявою про усунення “невістки” від спадкування після смерті сина. 

Позовні вимоги мотивовані тим, що її сина знайшли мертвим (повішеним). За життя, її син заповіту не склав. Жінка вказувала, що свого часу її син за рекомендацією дружини, почав відвідувати школу йоги, що негативно вплинуло на його психіку, оскільки йому нав`язували різні ритуали і обряди. Відповідач також була членом школи і мала великий вплив на чоловіка. 

Жінка пізніше дізналась про відхилення психічного стану у сина, адже факт наявності тяжкої психічної хвороби підтверджувався за життя – тим що син проходив обстеження у психіатричній лікарні, де йому було видано графік прийому ліків від шизофренії, а посмертно – висновком судово-психіатричної експертизи (виявлено ознаки тяжкого психічного розладу (з найбільшою вірогідністю: шизофренія, параноїдна форма).

Обмежено дієздатним або недієздатним спадкодавець за життя не визнавався.

Після зникнення сина та за весь час його пошуків, дружина поводила себе так, наче нічого не трапилось, вела звичайний спосіб життя. Мати поверлого зазначала, що відповідач умисно ухилялась від надання допомоги чоловіку, який хворів на тяжку психічну хворобу, у зв`язку з чим перебував у безпорадному стані, а тому в неї відсутнє право на спадкування після смерті свого чоловіка. Проте жінкою ці факти доказами не підтверджувались. 

Суд першої інстанції задовольнив позов.

Апеляційний суд не погодився з судом першої інстанції і скасував рішення суду.

У свою чергу ВС погодився із судом апеляційної інстанції та залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Верховний Суд свою точку зору аргументував наступним чином:

1) узагальнюючи зміст статті 1224 ЦК, постанову ПВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, та попередні висновки ВС:

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин:

– ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання,

– перебування спадкодавця у безпорадному стані,

– потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

2) Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Так, позивачем не доведено факт ухилення, хоча це є її процесуальним обов`язком.

3) Щодо безпорадного стану:

– безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

– відсутні переконливі докази того, що через наявність тяжкого психічного розладу спадкодавець не здатен був усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними або такий розлад істотно вплинув на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, унаслідок чого він потребував постійного нагляду та сторонньої допомоги;

– обмежено дієздатним або недієздатним спадкодавець за життя не визнавався.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації телефонуйте в адвокатській об’єднання «Вишневий і Партнери» + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com

This post is also available in: Russian