Призов працівника на строкову військову службу в особливий період є підставою для збереження за ним робочого місця та середнього заробітку.

im578x383-f00abf5

У 2015 році велику кількість працівників було звільнено з роботи на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП України у зв’язку із призовом останніх на військову службу, якою було передбачено як підставу для припинення трудового договору призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Роботодавці, користуючись юридичною необізнаністю працівників фактично змушували останніх писати заяви про звільнення. Водночас, законодавство, яке діяло на той момента, а саме ст. 119 КЗпП України чітко вказувала на те, що за працівниками, призваними на військову службу зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві.

В даному випадку, особа, яку було звільнено з роботи на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП звернулася до суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Мотивами подання позову стало те, що останнього у квітні 2015 року було призвано на строкову військову службу у зв’язку із чим він був звільнений з роботи у зв’язку з призивом на військову службу. Тому позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки він був призваний на військову службу на час дії в Україні особливого періоду, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», а тому за ним зберігається місце роботи та середній заробіток.

Роботодавець не погоджуючись із вимогами звільненого працівника вказав, що на час звільнення позивача з займаної посади послався на роз’яснення Державної інспекції України з питань праці від 17.04.2015 року згідно якого за відсутності в Указі Президента України «Про часткову мобілізацію» умов, передбачених ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», у разі призову працівника на строкову військову службу трудовий договір розривається на підставі п. 3ст.36КЗпПУкраїни.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодились і суди апеляційної та касаційної інстанцій, задовольнив позовні вимоги та вказав, що відповідно до пункту 3 ст. 36 КЗпП України в редакції чинній на момент звільнення працівника, підставою для припинення дії трудового договору є призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Окрім цього на час припинення трудових відносин з позивачем нормами Кодексу законів про працю України не передбачалося можливості збереження робочого місця за працівниками, що проходять строкову військову службу. Пізніше до частини третьої статті 119 КЗпП України були внесені зміни, та гарантії щодо збереження робочого місця за працівниками, розповсюджувалося й на осіб, призваних на строкову військову службу, натомість, ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Гарантії по збереженню місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності за громадянами України, які призвані на строкову військову службу були передбачені у статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», і почали діяти з 08.02.2015 року.

Водночас позивач був призваний на військову службу саме під час дії особливого періоду, а тому на нього розповсюджуються гарантії та компенсації відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України для працівників, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу»«Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та яким надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

This post is also available in: Russian