Шлюбний договір не є підставою для набуття права власності на майно
Сімейні відносини України регулюється Сімейним Кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, і навіть за домовленістю між подружжям тобто договором.
Сімейним Кодексом України статтею 9 визначено загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не має суперечити вимогам Сімейного Кодексу України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у разі слід розуміти імперативні норми, встановлюють заборона договірне регулювання відносин подружжя.
Дружина і чоловік мають право укладати між собою всі договори, не заборонені законом, по майну. Положення статті 93 Сімейного Кодексу України визначає, що шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків.
За своєю природою шлюбний договір, насамперед, є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 Сімейного Кодексу України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватись загальні норми статей 3, 6 Цивільного Кодексу України про свободу договору, а також глав 52, 53 Цивільного Кодексу України щодо поняття та умов договору, його укладання, зміни та розірвання.
Так, частина третя статті 6 Цивільного Кодексу України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на свій розсуд, надаючи таким чином особам право вибору: використовувати існуючі норми законодавства для регулювання своїх відносин або встановити цих відносин власні правила поведінки. 
Але сторони не можуть на власний розсуд врегулювати в договорі свої відносини, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить сутності відносин між сторонами.
Так, згідно з частиною п’ятою статті 93 Сімейного Кодексу України за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
У справі № 522/25760/16-ц Верховним Судом України зроблено висновок про неприпустимість дії положень шлюбного договору щодо переходу одному з подружжя у власність майна, право на яке підлягає державній реєстрації.
Фабула справи «у період перебування у шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюбний договір щодо врегулювання майнових відносин подружжя, пунктом 3.5 якого передбачено, що у разі розірвання шлюбу нижчезазначене в цьому пункті майно переходить у особисту приватну власність чоловіка, а саме: мотоцикл “DUKA CARBON ABS”, 2013 року випуску, який належав дружині до реєстрації шлюбу; автомобіль Audi Q7, 2014 року випуску, набутий у період шлюбу; майнові права на машиномісце, набуті під час шлюбу».
Встановивши характер спірного пункту шлюбного договору та те, що за його умовами передається у власність одному з подружжя нерухоме майно, право на яке підлягає державній реєстрації, суди дійшли обґрунтованого висновку, що він суперечить частині п’ятій статті 93 Сімейного Кодексу України, а тому правильно визнали пункт 3.5 шлюбного договору недійсним на підставах, встановлених частинами першими статей 203, 215 Цивільного Кодексу України.
ВИСНОВОК
Тому доводи скаржника про те, що шлюбний договір відповідає вимогам чинного законодавства, суд визнав необґрунтованими, оскільки пункт 3.5 спірного шлюбного договору суперечить статтям 93, 97 Сімейного Кодексу України у зв’язку з тим, що його зміст передбачає перехід права власності від одного власника до іншого на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації.
Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об’єднання «Вишневий та Партнери» + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com
Ми в соціальних мережах:
Facebook https://www.facebook.com/Vyshnevyi.partners
Telegram https://t.me/vyshnevyi
Instagram https://instagram.com/vyshnevyi_partners?utm_medium=copy_link
Youtube https://www.youtube.com/channel/UC3Az6EVAf9brHkaSETZvI-A
