

Пів року тому чоловік одружився з жінкою, яка самостійно виховувала свою неповнолітню дочку.
За досить короткий період між ними виникли стосунки батька та дочки.
Розуміючи відповідальність за долю дитини, чоловік вирішив офіційно прийняти дитину до своєї сім'ї на правах дочки.
Відразу було зібрано перелік необхідних документів, отримано висновок Служби у справах дітей про доцільність удочеріння, обстежено житлові умови та стан здоров'я усиновлювача.
Суд, перевіривши всі доводи, дійшов висновку, що людина здатна забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя неповнолітньої дитини, а усиновлення здійснюється для забезпечення її інтересів.
Усиновлення – це важливий і відповідальний вчинок у житті людини: прийняти дитину такою, якою вона є, полюбити її як рідну, бути готовою до того, що, можливо, вона не стане такою, як ви мріяли, не чекати подяки від неї, а стати для неї рідною людиною у всьому світі.
