Для закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності невизнання провини не є визначальним, – висновки Верховного Суду

Інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності, передбачений кримінальним законодавством, не пов'язує такого звільнення із визнанням ними своєї провини у скоєнні злочину.
Відповідні висновки містяться в Постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 липня 2021 року (Справа № 552/5595/18).
Кримінальну справу розглядали за звинуваченням особи у скоєнні кримінальних злочинів за ч.1 ст. 162, ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України.
Згідно з обвинувальним актом, у 2003 році особа незаконно проникнувши у квартиру потерпілої, завдала навмисного удару табуретом по правій руці іншого постраждалого (неповнолітнього), чим завдала йому тілесних ушкоджень.

Постановою районного суду було відмовлено у 2019 році у задоволенні клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності та припинення кримінального провадження.
Проте суд апеляційної інстанції скасував вищезгадане рішення було скасовано, а провадження у справі – закрито.
Постраждала звернулася до ВС зі скаргою та вимогами скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд при розгляді касаційної скарги зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що невизнання фігурантом вини та заперечення факту вчинення злочинів, позбавляє суд апеляційної інстанції можливості звільнити його від кримінальної відповідальності на підставах, визначених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК, та закрити кримінальне провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК є необґрунтованими.

Так, положеннями Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України визначено, що визнання винності є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання зазначеними особами своєї провини у вчиненні кримінального злочину за наявності їх згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою у реалізації ними свого права на таке звільнення та підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності, не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї провини у скоєнні злочину.
Невизнання підозрюваним чи обвинуваченим вини у вчиненні кримінального злочину за наявності їх згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення ним судом суті підозри чи звинувачення, підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти припинення кримінального провадження, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Також Верховний Суд зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 Кримінального кодексу України (минув термін давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Як наслідок, заперечення потерпілого проти закриття кримінального провадження у формі приватного звинувачення на підставі закінчення строків давності не можна вважати визначальною обставиною.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об'єднання «Вишневий та Партнери» + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com

Ми в соціальних мережах:

Facebook https://www.facebook.com/Vyshnevyi.partners

Telegram https://t.me/vyshnevyi

Instagram https://instagram.com/vyshnevyi_partners?utm_medium=copy_link

Youtube https://www.youtube.com/channel/UC3Az6EVAf9brHkaSETZvI-A