Як визнати батьківство у судовому порядку?

Автор: помічник адвоката АТ “Вишневий та Партнери” Марина Кмітюк

Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини – дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків.

Однак, незважаючи на це, нерідко виникають такі ситуації, за яких батько дитини не визнає батьківства або зникає, дізнавшись, що обраниця вагітна. Як у таких випадках визнати батьківство? Адже найчастіше визнання батьківства необхідне покладання на особу відповідних обов'язків, і як наслідок – стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:
1) за заявою матері та батька дитини;
2) за рішенням суду.

Визнання батьківства – це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Проте одного волевиявлення особи про визнання себе батьком певної дитини замало для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у висловленні згоди на те, щоб людина була записана батьком народженої нею дитини.

У разі народження дитини жінкою, яка не одружена з чоловіком, який є батьком дитини, а останній виявив бажання визнати своє батьківство щодо цієї дитини – вони обидва мають право подати до органів державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про визнання батьківства.
Спільна заява батьків може бути подана одночасно при здійсненні реєстрації народження дитини або після реєстрації народження, яка була проведена відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу України.

Визнання батьківства за рішенням суду відбувається у разі, коли під час реєстрації народження дитини батько відмовився надавати свою заяву про визнання сина чи дочки. Таким чином розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених чи оскаржених прав дитини. Визначення батьківства є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язки за змістом дитини.

Позовна заява про визнання батьківства подається до суду за місцем проживання відповідача. До позовної заяви додаються докази, що підтверджують факт походження дитини від певної особи.

У цій категорії справ доказами можуть бути :
– докази, що свідчать про спільне проживання матері та батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з господарських та будинкових книг, особисті листи, сімейні) фотографії, рішення судів з інших справ тощо);
– свідчення свідків, яким відомо про відносини сторін та їх батьківство щодо дитини;
– Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Для категоричного висновку щодо визнання батьківства у судовому порядку може бути додано висновок судово-генетичної чи судово-імунологічної експертизи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 28.08.2019 р. у справі № 754/3558/16-ц, де суд зазначив, що при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини та відповідачем до народження дитини, або спільне виховання або зміст ними дитини, або докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказами визнання батьківства можуть бути: листи, заяви, анкети, інші документи, а також свідчення свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Таким чином, за змістом наведеної норми закону, встановлення судом батьківства може мати місце у разі доказу хоча б однієї із зазначених обставин.

Тобто при вирішенні спору про встановлення батьківства повинні враховуватись всі докази в сукупності.

Враховуючи наведене, правильним та обґрунтованим є висновок про доведення факту батьківства відповідача на підставі показань свідків, фотографій, а також висновок експерта про те, що батьківство відповідача беззаперечне та біологічне.

Європейський суд з прав людини зазначив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини; його доказова цінність істотно перевершує будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Призначення експертизи здійснюється на підставі рішення суду, в якому зазначає підстави проведення експертизи, питання, за якими експерт має подати висновок, особа, якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, що мають значення для проведення експертизи. За загальним правилом витрати за проведення такої експертизи несе особа, від якої надійшло відповідне клопотання. Однак, у разі подання такого клопотання позивачем та задоволення відповідного позову, позивач має право просити суд покласти витрати на її проведення на відповідача і таке прохання підлягає задоволенню.

Насправді часто трапляється, що ймовірний батько свідомо ігнорує виклики до експерта, оскільки вважає, що немає експертизи – немає доказів. Однак це зовсім не так.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яка для них ця експертиза має значення може визнати факт, для з'ясування якого експертиза було призначено, або відмовити у його визнанні.

Тому, враховуючи судову практику, якщо ймовірний батько навмисне не надає зразки для проведення експертизи ДНК – суд встановлює, що особа це робить з метою уникнення встановлення батьківства, і незважаючи на відсутність експертизи – визнає особу батьком дитини, та стягує аліменти, якщо заявлено таку вимогу .

Наприклад, такого ж висновку дійшов апеляційний суд в ухвалі від 24 лютого 2021 року (справа № 676/1503/19), де вказав: «беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не обґрунтував і не надав незаперечних доказів про неможливість з'явитися в експертна установа для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи 21.12.2020, що він не скористався процесуальним правом на заяву в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи на спростування висновків суду першої інстанції, колегія суддів розцінює такі дії відповідача як фактичне ухилення від її проведення, та вважає, що з урахуванням інших наявних доказів та вимог ст. 109 ЦПК України, визнання судом першої інстанції факту батьківства відповідача щодо дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, є підставним та відповідає вимогам чинного законодавства»
Підсумовуючи можна сказати, що на сьогоднішній день існує два способи встановлення батьківства:
1) добровільний за заявою матері та батька дитини;
2) примусовий – за рішенням суду.

І якщо перший спосіб є порівняно простим, то другий вимагає великих витрат часу, оскільки треба звернутися до суду, далі брати участь у судовому процесі і провести експертизу, яка і поставить усі крапки над «і».

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об'єднання «Вишневий та Партнери» + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com

Ми в соціальних мережах:

Facebook https://www.facebook.com/Vyshnevyi.partners

Telegram https://t.me/vyshnevyi

Instagram https://instagram.com/vyshnevyi.partners?utm_medium=copy_link

Youtube https://www.youtube.com/channel/UC3Az6EVAf9brHkaSETZvI-A