Як виселити колишніх членів сім'ї із квартири?
Автор: адвокат Ірина Домітращук
Тема права власності на житло та права користування ним іншими особами – неоднозначний момент української правової системи. Адже ми досі користуємось Житловим кодексом УРСР, який досить обмежує можливості виселення осіб із житла.
На практиці питання виселення особи виникає в разі погіршення відносин між власником та зареєстрованою особою, припинення шлюбних відносин, асоціальної поведінки зареєстрованої особи та з інших причин, які роблять спільне проживання в одній квартирі неможливим. Також нерідкі випадки, коли власник хоче продати квартиру, проте факт наявності інших зареєстрованих осіб, які давно фактично не проживають у квартирі, перешкоджає це зробити. Ситуації бувають різні, проте всі вони потребують врегулювання судом. Адже якщо немає добровільної згоди особи, власник не може винайняти житло з реєстрації з житлового приміщення самостійно. Згідно з Житловим кодексом, члени сім'ї це чоловік (дружина), діти, батьки. Ними можуть бути визнані й інші особи, які постійно проживають з наймачем і з яким наймач веде спільне господарство.
Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України, особи, які проживають разом, мають взаємні права та обов'язки та ведуть спільний побут, визнаються членами сім'ї.
З цього випливає, що особи, які були колись одружені, але після розставання продовжують разом проживати та вести спільний побут – можуть визнаватись членами сім'ї.
З іншого боку, стаття 64 Житлового кодексу УРСР зазначає, що коли особи, які були членами сім'ї наймача, продовжують проживати разом з ним у його житловому приміщенні, то мають такі права та обов'язки як наймач та члени його сім'ї. Отже, і право проживати в цьому житловому приміщенні за такими особами зберігається і виселення може бути досить проблемним.
Житловий кодекс, який було прийнято ще за радянських часів, де поняття приватного власника не було, на сьогоднішній день не відповідає інтересам власника житлового приміщення у сучасному розумінні. 
Відповідно до статті 156 Житлового кодексу Української РСР, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їхньому вселенні не була інша угода про порядок користування цим приміщенням. Але якщо родичі власника житла, незважаючи на його наполягання, не бажають виселятися, слід пам'ятати, що їхнє примусове виселення також можливе.
Законодавством України передбачено кілька підстав для виселення особи. Зокрема, виселення членів сім'ї власника житлового будинку чи квартири може бути здійснене у випадках, передбачених частиною першою статті 116 Житлового кодексу Української РСР.
Виселення без надання іншого житлового приміщення здійснюється, якщо особа, яка проживає з наймачем житлового приміщення, систематично руйнує та (або) псує житлове приміщення або використовує його не за призначенням, порушує правила гуртожитку, робить проживання з ним в одному будинку (квартирі) неможливим для інших. а застосовані раніше заходи запобігання та (або) суспільного впливу не досягли бажаного результату.
Таким чином потрібно збирати докази того, що до особи вживалися заходи запобігання такій поведінці та здійснювався суспільний вплив. Це можуть бути копії заяв, скарг до поліції тощо.
Варто уточнити, що дії осіб за вищезгаданих підстав повинні мати систематичний характер, який підкріплений належними та допустимими доказами. У випадку, якщо ця систематичність відсутня, шансів на виграш у справі буде значно менше.
Виселення провадиться в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення. Варто зазначити, що припинення сімейних відносин із власником квартири не є підставою для позбавлення права користування приміщенням.
Крім цього, існує ще кілька підстав для виселення та зняття особи з місця реєстрації. Однією з них можна назвати втрату права користування житловим приміщенням. Стаття 405 Цивільного кодексу України передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин більше одного року, якщо інше не встановлено українським законодавством або домовленістю між членом сім'ї та власником житла. Щоб підтвердити факт тривалої відсутності, потрібні відповідні докази.
Другою основою виселення можна вказати припинення сервітуту. Відповідно до статті 401 ЦК України, сервітут – це право користування чужим майном. Норми цивільного законодавства показують, що сервітут припиняється у разі припинення обставини, що є підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинено за рішенням суду, на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають важливе значення.
Остання підстава передбачає позбавлення права власності на майно та виселення за рішенням суду, що набрало законної сили та визнання особи безвісно відсутнім або оголошення її померлою.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що виселення членів сім'ї питання не таке вже й просте, як мінімум, тому що своє «бажання» виселити людину необхідно пояснювати конкретними фактами і надавати докази. Тому, можемо спостерігати, що законодавством визначено різні правові механізми виселення і зняття особи з місця реєстрації, цим демонструючи значимість доведення всіх аспектів справи.
Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об'єднання «Вишневий та Партнери» + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com
Ми в соціальних мережах:
Facebook https://www.facebook.com/Vyshnevyi.partners
Telegram https://t.me/vyshnevyi
Instagram https://instagram.com/vyshnevyi.partners
Youtube https://www.youtube.com/channel/UC3Az6EVAf9brHkaSETZvI
