Касаційний господарський суд у складі ВС ухвалив рішення у справі з юрисдикційним конфліктом.

Позивач звернувся до суду з позивом до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення неотриманого заробітку за годину вимушеного прогулу, компенсацію за використані відпустки та моральну шкоду.

Господарський суд відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ЦПК, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Апеляційний господарський суд скасував ухвалу господарського суду та передавши справу до місцевого господарського суду для продовження розгляду. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду змінив мотивувальну частину постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Зазначення Міністерством норми п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України як підстави для звільнення позивача свідчити про те, що зазначений спір є трудовим і, відповідно, його вирішення має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що, зважаючи на звільнення з посади заступника голови правління ПАТ незаконним, позивач звертався до суду в порядку цивільного судочинства. Однак апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду про відмову в позові, закривши провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, роз'яснивши позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Оскільки суд загальної юрисдикції закрив провадження у справі за позовом, поданим до тих самих відповідачів, про той самий предмет та з тих самих підстав, що й у цій справі, колегія суддів вважає, що з огляду на припис ч. 2 ст. 256 ЦПК України позивач не зможе реалізувати свого права на доступ до компетентного суду за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає, що відмова у відкритті провадження у цій справі поставить під загрозу сутність гарантованого, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичної захисту.

З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний напис ч. 2 ст. 256 ЦПК України колегія суддів вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства.

З текстом постанови КМР ЗС у справі № 910/17459/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243458 .