ККС ВИСЛОВИВСЯ ЩОДО КВАЛІФІКАЦІЇ ДІЙ ЯК УМИСНОГО ВБИВСТВА ДВОХ АБО БІЛЬШЕ ОСІБ

Вироком суду особу було засуджено за ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 УК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років та п.1 ч.2 ст.115 УК України до покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

На підставі ст.70 УК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, особі було призначено остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду на підставі ч.5 ст.72 УК України особі було зараховано у строк відбиття покарання в період попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Відповідно до вироку суду особи перебували у квартирі, де святкували день народження. Засуджений та його матір, які мешкали у цьому ж будинку, вимагали припинення порушення тиші, на що особини погодилися. Проте, засуджений та його матір словесний конфлікт не припинили. Засуджений, керуючись малозначним приводом, через порушення тиші в нічний час, на ґрунті несподівано виниклих неприязних відносин, маючи умисел на вчинення умисного вбивства, наніс особі два удари ножем, який мав при собі, в ділянку грудної клітки спереду та у поперек, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

Під час нанесення засудженим особі тілесних ушкоджень, з квартири вийшла жінка, яка разом з іншою почала відтягувати потерпілого від засудженого.

В подальшому, засуджений, маючи умисел на вчинення умисного вбивства, наніс п'ять ударів ножем у різні частини тіла жінці, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла.

Крім того, засуджений завдав два удари в спину ножем іншій жінці, чим заподіяв останній тяжкі тілесні ушкодження, однак свого умислу на вчинення вбивства до кінця не довів, з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілій було вчасно надано медичну допомогу.

ККС ВС не погодився із кваліфікацією дій особи, скасував ухвалу апеляційного суду та визначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що вбивство, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, характеризується єдиним наміром щодо вбивства двох (або більше) потерпілих, змістом якого охоплюється умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті декільком фізичним особам. Смерть двох або більше потерпілих утворює собою зміст мисленого уявлення винної особи про результат своїх дій, що є метою вчинення цього злочину як обов'язкової ознаки його суб'єктивної сторони.

Єдність умислу щодо таких дій є характерною відмінною ознакою цього виду вбивства. При цьому єдиним умислом є той, який виник до заподіяння смерті (до її настання) першому потерпілому і охоплює своїм змістом намір (прагнення) заподіяти смерть двом чи більше потерпілим.

Оскільки особа діяв щоразу з однаковим умислом «маючи намір на вчинення умисного вбивства, завдав ударів ножем», ВС дійшов висновку, що встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинених діянь, не повною мірою відповідають тому складу злочину, за який його засуджено.

ВС звернув увагу на те, що у тих випадках, коли умисел на заподіяння смерті іншому (або іншим) потерпілому виникає після її заподіяння першому і за своїм змістом та часом виникнення не охоплює єдиним змістом всі заподіяні наслідки, то умисне вбивство кваліфікується за п. 13 ч. 2 ст. 115 УК України (постанова від 11.02.2021 у справі № 462/3062/16-к). – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94974199