Хто відповідає за крадіжку коштів з рахунку? БАНК VS КЛІЄНТ

Ні для кого не секрет, що на сьогоднішній день існує безліч схем, за допомогою яких шахраї отримують великі можливості викрадати кошти з банківських карток громадян. Кількість схем все зростає, аферисти знімають гроші без підтвердження та купують товари без згоди клієнта.

Однак, хто несе відповідальність за несанкціоновані операції із коштами, що знаходяться на банківській карті?

Варто зазначити, що відповідно до Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу та його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу чи іншої інформації, що дозволяє ініціювати платіжні операції.

Таким чином, відповідно до зазначених положень, відповідальність за операції без фізичного пред'явлення картки (наприклад, інтернет-оплати) покладається на банк. У свою чергу, якщо банком буде доведено, що сам власник картки вчинив дії або бездіяльність щодо розповсюдження даних про свою карту, у тому числі ПІН-код, або CVV код, то відповідальність покладається на клієнта банку.

При цьому варто звертати увагу на умови та правила надання банківських послуг, зокрема умов зберігання та використання конфіденційної інформації, адже зазвичай банк несе відповідальність за зберігання особистих даних Клієнта.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок, відкритий клієнту (власнику рахунку), кошти, які йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком .
Відповідно до частини першої статті 1071 ЦК України банк може списати кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок коштів, що надійшли клієнту, їхнього необґрунтованого списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування коштів з його рахунку, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму клієнта або належного одержувача, сплатити відсотки та відшкодувати заподіяні збитки, якщо інше не встановлено законом.

При цьому в ухвалі № 6-71цс15 Верховний Суд виклав таку правову позицію, яка полягає в тому, що якщо банк не надав незаперечних доказів, які спростовують докази клієнта про те, що банківську картку він не втрачав, іншим особам не передавав, ПІН- нікому не повідомляв, він зобов'язаний сплатити клієнту кошти, зняті під час неналежної операції.

Також, у ухвалі Верховного Суду від 5 квітня 2021 р. у справі № 336/3989/19, було зроблено такі висновки: «Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 як користувач картки послуг зі збільшення ліміту та замовлення послуги «Миттєва розстрочка» не робив та для їх виконання банком жодних дій не вчиняв, одразу звернувшись до найближчого відділення АТ КБ «ПриватБанк» для з'ясування питання про зняття з його картки значної суми коштів без його розпорядження, а також звернувся до поліції щодо шахрайських дій, здійснених з його карткою. При цьому відповідач, порушуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України, не довів провину позивача у зазначених операціях, не виконав рішення суду першої інстанції про витребування доказів, зокрема, вчинення позивачем будь-яких розпоряджень на списання коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень. у АТ «КБ «ПриватБанк» письмово або в електронному вигляді з використанням електронної системи «Приват24», а також оформлення позивачем послуги «Миттєва розстрочка».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про суттєве порушення банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умов та правил надання банківських послуг, оскільки факт здійснення операцій за кредитним рахунком позивача, які ним не замовлялися і не оформлялися, завдав йому суттєвої шкоди у вигляді зарахування додаткової заборгованості, та нарахування плати у великому розмірі за послугу «Миттєва розстрочка» за кредитні кошти, які ним не виходили, а сама послуга не замовлялася, тому правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 651 ЦК України та розірвали кредитний договір. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували правові висновки, викладені у ухвалі Верховного Суду України від 13 травня 2015 р. у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) та від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц (касаційне провадження № 61-16) позицію підтримав».

ВИСНОВОК

Отже, для стягнення з банку коштів, вкрадених шахраями з картки, необхідно: встановити, що електронний платіжний засіб був використаний без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу. Тому саме на банк покладається обов'язок довести, що дії чи бездіяльність клієнта призвели до втрати, незаконного використання ПІНу та інших даних, за допомогою яких шахраї можуть отримати доступ до коштів на рахунку.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об'єднання «Вишневий та Партнери» + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com

Ми в соціальних мережах:

Facebook https://www.facebook.com/Vyshnevyi.partners

Telegram https://t.me/vyshnevyi

Youtube https://www.youtube.com/channel/UC3Az6EVAf9brHkaSETZvI-A