КЦС ВС ВКАЗАВ, ЩО НЕОБХІДНО ВСТАНОВИТИ ДЛЯ ПРАВИЛЬНОГО ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ВИЗНАННЯ ВІДПОВІДАЧА НЕНАЛЕЖНИМ

Позивач звернувся до суду із позовом до міської ради, третя особа – державна нотаріальна контора, для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції означив особі додатковий строк для подання заяви про прийняття наслідків тривалістю у два місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком про те, що апелянт є двоюрідною племінницею померлої особи, тобто спадкоємицею п'ятої черги, враховуючи, що є спадкоємець першої черги, особа не має права на спадкування.

Особа, яка є двоюрідною племінницею спадкодавця, звернулася до ВС із касаційною скаргою, у якої зазначала, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 березня 20 № 394/8/19 (Проведення № 61-1404св20). Так, позивачем неправильно визначено суб'єктний склад учасників справи, зазначено відповідачем міської ради за наявності інших спадкоємців, які вступили у спадщину, що унеможливило розгляд справи по суті.

Касаційний цивільний суд ВС скасував судові рішення та ухвалив нове про відмову в позові.

ВС зазначив, що найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Суд роз'яснив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови – підстава для прийняття рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити лише в тому випадку, коли суд може вказати особу, яка має виконати вимогу позивача, – належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, щодо якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачу. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав для спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову – обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Особа, яка не прийняла наслідків у встановлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття наслідків відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК

КЦС навів усталену практику ВС, відповідно до якої суди відкривають провадження у такій справі в разі відсутності листової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати листову згоду на подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Тому при розгляді справ про визначення додаткового рядка для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України суду з метою встановлення кола спадкоємців за заповітом і законом, які прийняли спадщину, необхідно в тому числі перевіряти наявність заведеної нотаріусом спадкової справи.

Встановивши, що після смерті особи у встановлених законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася, яка не була залучена до участі у розгляді цієї справи як відповідач, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки міська рада в цьому випадку як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі. Належним відповідачем у цій справі є особа, яка своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постанова від 10.02.2021 у справі № 619/2796/19-ц – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94873721