Не є опором – дії особи, спрямовані на протидію невиправданому та надмірному насильству з боку поліцейського. Аналіз судової практики АО "Вишневий та Партнери"
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду Постановою від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 дійшов висновку про те, що вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченого «опору» у значенні ст. 342 КК України, суд має взяти до уваги також поведінку поліцейського чи поліцейських при пред'явленні ними вимоги та при подальшому розвитку подій згідно з цими вимогами.
Короткий виклад обставин справи:
Місцевий суд вироком визнав ОСОБА_1 винним у опорі працівникові правоохоронного органу при виконанні ним службових обов'язків, а також у загрозі насильством та навмисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, призначив йому покарання в строк 3 роки та на підставі статті 75 КК звільнив від відбування покарання з випробуванням.
Суд вважав доведеним, ОСОБА_1, погрожуючи фізичною розправою, вживаючи нецензурну лайку, вчинив конфлікт з інспекторами патрульної поліції, під час патрулювання виявили порушення ним правил дорожнього руху. Ігноруючи законні вимоги співробітників поліції пред'явити документи на транспортний засіб та на право керування, засуджений фізично протидіяв інспекторам одягнути на нього наручники з метою доставки до відділення поліції для встановлення його особи, зірвав головний убір і вдарив кулаком в обличчя інспектора, завдавши останньому легких тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.
У касаційній скарзі сторона захисту послалася на те, що оскільки засуджений не порушив правил дорожнього руху, то вимога поліцейських надати посвідчення водія та документи на автомобіль була незаконною і не створювала причини їй підкоритися, а відповідно, і дії, спрямовані на ухилення від виконання такої незаконної вимоги, що неспроможні розцінюватися як опір. З цією позицією сторони захисту ККС ВС не погодився, вказавши таке.
Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірною, якщо особа, залежно від того, як вона оцінила ситуацію, вважає таку вимогу безпідставною, навіть якщо згодом виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Таким чином, наявність або відсутність у поліцейського підстав для пред'явлення вимоги, що входить до меж його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання про наявність або відсутність складу злочину, передбаченого статтями 342 та 345 КК України.
Крім того, у касаційній скарзі захисник зауважив, зокрема, про те, що суди не взяли до уваги фактів, що вказують на відсутність у діях особи складу злочинів, що інкримінуються їй, оскільки дії особи були спровоковані незаконними діями співробітників поліції.
На думку ККС ВС, вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченого «опору» у значенні ст. 342 КК України, суд має взяти до уваги також поведінку поліцейського чи поліцейських при пред'явленні ними вимоги та при подальшому розвитку подій згідно з цими вимогами.
Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об'єднання «Вишневий та Партнери» + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com
