Про перехід боргового зобов’язання у спадок. Аналіз судової практики АТ "Вишневий та Партнери"

Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові у справі № 192/2761/14 направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, дійшов таких висновків:

– успадкування є способом безкоштовного отримання майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим стосовно законних інтересів та правомірних очікувань кредитора;

– спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо спадкове майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж власне майно, спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості;

– одержання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є його правом, а не обов'язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора;

– у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовилися від її прийняття, замінюють її особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Короткий виклад обставин справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) звернулося до особи про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що з ТОВ свого часу було укладено договір, за яким воно набуло права вимоги за цим кредитним договором. 20 грудня 2013 року воно дізналося про смерть позичальника та пред'явили вимоги до спадкоємців шляхом направлення до державної нотаріальної контори відповідної претензії щодо виконання договірних зобов'язань позичальника за кредитним договором. Спадщину померлого позичальника прийняв відповідач.

Заочним рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог ТОВ було відмовлено. При цьому суди виходили з-за відсутності доказів, у порядку, передбаченому положеннями статей 57-60 ЦПК України 2004 року, визначають обсяг спадкового майна та його вартість відповідно до ст. 1282 ЦК України, а потім суд позбавлений можливості зробити висновок про обсяг відповідальності спадкоємця (відповідача).

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ вказувало, що матеріали справи містять докази належності позичальнику на час його смерті автомобіля марки Renault, модель Kangoo, що знаходиться в заставі товариства, 9/10 частин житлового будинку та 9/10 частини в єдиному комплексі будівель.

Посилався скаржник також і на те, що отримання свідоцтва про право на спадщину є виключно правом, а не обов'язком спадкоємця, тому відсутність у нього такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. За нормами ч. 2 ст. 1282 ЦК України кредитор не позбавлений можливості, у разі відмови спадкоємців від обов'язкового одноразового платежу, пред'явити вимогу про стягнення суми боргу, яка має бути задоволена судом з урахуванням вартості спадкового майна, звернення стягнення на яке, за наявності рішення суду, буде здійснено у порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.

Тому якщо спадкоємець прийняв спадщину щодо нерухомого майна, але зволікає з виконанням боргу, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою щодо погашення заборгованості спадкодавця.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту або сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 цієї статті.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com