Про стягнення видатків на правову допомогу з обвинуваченого. Аналіз судової практики АО "Вишневий та Партнери"
Суддя, який розглядає справу у першій інстанції, зобов'язаний розподілити такі витрати та окремо сказати про їх розподіл у обвинувальному висновку, а також у постанові про закриття кримінального провадження.
Водночас витрати на правову допомогу не можуть бути стягнуті за наслідками розгляду окремого цивільного позову за межами кримінального провадження.
Такого висновку дійшла колегія суддів ВС у справі № 752/7501/18
Найчастіше питання процесуальних витрат потерпілими у кримінальному провадженні залишається відкритим. Адже, судячи з рішень, прийнятих суддями, дуже рідко задовольняють вимогу про стягнення понесених витрат.
Однак є також і працюючі механізми стягнення видатків на правову допомогу за допомогою суду. Так, розглянемо з прикладу постанови ВС від 07.10.2020р. у справі № 752/7501/18 .
Короткий виклад обставин справи:
Внаслідок ефективної роботи адвоката обвинуваченого розгляд справи за звинуваченням за ч.1. Ст. 126 КК України – «побої та катування» було затягнуто, і термін давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився. Суд першої інстанції визнав винним обвинуваченого, звільнив його від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження
Заяву потерпілого про стягнення з обвинуваченого видатків на правову допомогу суд залишив без розгляду.
Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат цей суд зазначив, що оскільки у справі не ухвалено обвинувальний вирок, то згідно зі ст. 372 КПК України це питання не може бути вирішено ухвалою про припинення провадження, а потерпілий не позбавлений права звернутися з такою вимогою в порядку цивільного судочинства.
Суд касаційної інстанції зазначив, що хоча суд першої інстанції і зобов'язаний вирішувати питання розподілу процесуальних витрат, у цьому випадку компенсації витрат на правову допомогу потерпілому, проте таке порушення не є суттєвим порушенням вимог КПК України, не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винності, призначення покарання, і не має наслідку скасування рішення про закриття кримінального провадження.
Водночас суд касаційної інстанції зазначив, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 372 КПК України, та відповідно до ст. 126 КПК України питання компенсації витрат на правову допомогу постраждалому може бути вирішено не лише вироком, а й ухвалою про закриття кримінального провадження.
Суд касаційної інстанції зазначає, що така процесуальна можливість існує, і потерпілому слід повторно звертатися з клопотанням до суду першої інстанції на підставі частини 5 статті 534 КПУ України. Застосовується аналогія закону: оскільки інші питання, пов'язані з виконанням вироку, вирішується судом, який ухвалив такий вирок (п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК), то і питання, що підлягають рішенню постанови суду, мають бути вирішені судом, який виніс таке рішення Рішення.
Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com
