Оскарження ухвали про продовження терміну тримання під вартою в апеляційному порядку. Аналіз судової практики Адвокатського об’єднання "Вишневий та Партнери"

Так, згідно із ч. 2 ст. 392 КПК України:

Постанови, винесені під час судового провадження у суді першої інстанції до прийняття судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Таким чином, дана норма КПК виключає окреме апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, ухваленої під час судового розгляду в суді першої інстанції до прийняття судового рішення по суті.

Така норма є не конституційною та порушує права людини. Такого висновку дійшов і Конституційний суд у рішенні від 13.06.2019 № 4-р/2019.

У свою чергу, згідно з положеннями ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. На цю норму послався Касаційний кримінальний суд під час розгляду касаційної скарги захисника у справі № 404/1248/19 у ухвалі від 07.10.2020р.

Отже, окреме оскарження постанови про продовження строку тримання особи під вартою, винесених під час судового провадження в суді першої інстанції, можливе.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

праворуч № 404/1248/19

провадження № 51-4043км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Вус С.М., Єремейчука С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,

прокурора Подоляка М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну жалобу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 1 червня 2020 року про відмову в відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реестру досудових розслідувань30 № 0

Зміст оскаржених судових рішень та встановлені судами обставини

Кіровський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 25 травня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 , ч. 3 ст. 185 , ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК України ), та його захисника про зміну заходу у вигляді тримання під вартою та продовживши строк тримання його під вартою до 25 липня 2020 року включно.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 1 червня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на зазначену ухвалу суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі обвинувачень ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просити скасувати ухвалу апеляційного суду та назначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою підлягає оскарження в апеляційному порядку, а суд апеляційної інстанції не дотримався вимог п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України ,

статей 7 , 9 , 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК ) та Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 щодо практики застосування положень ч. 2 ст. 392 КПК у частині права апеляційного оскарження судових рішень про продовження строку тримання під вартою

і безпідставно відмовивши у відкритті апеляційного провадження, обмеживши таким чином права та свободи людини та порушивши право на захист.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачень ОСОБА_1 підтримав вимоги, наведені у касаційній скарзі.

Прокурор підтримав вимоги касаційної скарги.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які зашкодили чи могли зашкодити суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним з основних засад судочинства (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України ).

Частиною 1 ст. 7 КПК передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу .

Проте ухвалу про відмову в відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу про продовження строку заходу у вигляді тримання під вартою апеляційний суд постановив з значним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, згідно із ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу , чинних на момент виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Закони, інші акти мають юридичну силу та підлягають застосуванню до визнання їх неконституційності рішенням Конституційного Суду України, яке набирає законної сили з дня його прийняття, є обов'язковим, залишковим і таким, що не може бути обжаловано.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 положення

ч. 2 ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, ухваленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Тобто з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України відмінено обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, ухваленої під час судового провадження в суді першої інстанції.

Як видно з матеріалів провадження, суддя Кропивницького апеляційного суду ухвалою від 1 червня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК відмовивши в відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу місцевого суду про продовження строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, мотивуючи тим, що ч. 2 ст. 392 КПК не передбачено можливості оскарження відповідної ухвали в апеляційному порядку.

При цьому в ухвалі апеляційного суду зазначено, що станом на дату надходження апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 законодавцем не було наведено ч. 2 ст. 392 КПК у відповідність до Конституції України та зазначеного Рішення Конституційного Суду . Тому за відсутності спеціальних норм, що чітко визначають порядок, строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою на стадії судового розгляду кримінального провадження та процедуру апеляційного розгляду цих скарг, апеляційний суд без відповідного нормативно-правового регулювання не має повноважень приймати до розгляду апеляційні скарги на зазначені ухвали суду першої інстанції.

Кропивницький апеляційний суд про ухвалу від 1 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2020 року постановив після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 4. Таким чином апеляційний суд, ухвалюючи зазначене рішення, керувався нормою кримінального процесуального закону, яку визнано неконституційною.

Ті, що ч. 2 ст. 392 КПК не наведено законодавцем у відповідність

до Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019, не може обмежувати право особи на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

За таких обставин, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу про продовження строку тримання під вартою, ухвалену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а тому ухвала цього суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати викладене та прийняти судове рішення, яке буде відповідати вимогам ст. 370 цього Кодексу .

Керуючись статтями 433 , 434 , 436 , 438 , 441 , 442 КПК , Суд

ухваливши:

Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 1 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2020 року скасувати і назначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є залишковою та оскаржуваною не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко С.М. Вус С.В. Єремейчук