Спростувати статус підозрюваного не допускається шляхом звернення до суду з позовом щодо визнання інформації недостовірною. Аналіз судової практики АО "Вишневий та Партнери"

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/16924/18 дійшов висновку про те, що позов про визнання інформації недостовірною не можна використовувати для спростування статусу підозрюваного.

Короткий виклад обставин справи: позивач просив суд визнати поширену на вебсайті Національного антикорупційного бюро України інформацію про нього як підозрюваного у кримінальному провадженні, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а також зобов'язати відповідача вилучити її з сайту.

Вимоги обґрунтовані тим, що ця інформація є недостовірною, оскільки позивача повідомлено про підозру у визначений законом спосіб.

Місцевий суд задовольнив зазначені позовні вимоги, а суд апеляційної інстанції попереднє рішення скасував та відмовив у позові.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував рішення місцевого та апеляційного судів та закрив провадження у справі, навівши таке обґрунтування.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли суперечка вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цієї суперечки, в якій однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна із сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх рішення не віднесено до інших видів судочинства.

Тлумачення частин 1, 2 ст. 2, ч. 1 ст. 11 ЦПК України свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватноправовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про захист честі, гідності та ділової репутації) не повинен використовуватися учасниками не для захисту цивільних прав та інтересів, а для спростування набуття позивачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні та/або спростування факту про повідомлення особи про підозру у кримінальне провадження.

У справі, що переглядалося:

• позов пред'явлено для спростування набуття позивачем статусу підозрюваного та спростування факту про повідомлення особи про підозру у кримінальному провадженні, та відповідні відносини не є цивільними та не стосуються майнового чи немайнового цивільного права чи інтересу позивача;
• суди не врахували, що ефективний захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси дійсно порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не для інших цілей ;
• суди не звернули уваги, що не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування набуття статусу «підозрюваний у кримінальному провадженні» або спростування факту про повідомлення особи про підозру у кримінальному провадженні та ініціювання позовного провадження з такою метою, а тому такий позов не підлягає судовому розгляду.
  Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com