Постанова ККС ВС про обов’язковий допит обвинуваченого та порушення норм щодо дослідження доказів

Факт визнання обвинуваченою правильності обставин вчинення злочинного діяння, наведених у обвинувальному акті, не може вважатися допитом обвинуваченої судом у розумінні ст. 351 КПК України.

Про це йдеться у постанові Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду, який розглянув касаційну скаргу захисника особи, засудженої за грабіж (ч. 1 ст. 186 УК України), на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів.

Скаржник вказавши, зокрема, на допущені місцевим судом порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, адже суд не переконався, що обвинувачена правильно розуміє зміст фактичних обставин справи, не впевнився в її добровільній позиції щодо застосування цієї норми КПК України, оскільки особа заперечувала викладені в обвинувальному акті фактичні обставини справи та не давала згоди на проведення судового розгляду в спрощеному порядку. Крім того, суд не провів допиту обвинуваченої у розумінні ст. 351 КПК України.

Як зазначив касаційний суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Незалежно від обсягу доказів, які будуть досліджуватися судом, зокрема внаслідок визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, допит обвинуваченого здійснюється обов'язково.

Як встановлено з аудіозапису ходу судового розгляду в суді першої інстанції, було визначено скорочений порядок розгляду справи з урахуванням позиції особи, яка визнала свою винуватість, їй були роз'яснені наслідки такого порядку дослідження доказів, а також суд переконався у правильності їх розуміння. Водночас у порушення вимог закону судом не допитано обвинувачену щодо обставин вчинення злочинного діяння, зокрема щодо години, місця, способу його вчинення, переліку та вартості викраденого майна, а лише зазначено у вироку, що нею вони не оспорюються. Місцевий суд не проводив безпосереднього допиту обвинуваченої.

Отже, суд першої інстанції, вжив усіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння учасниками судового розгляду тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та правомірно визнавши недоцільним дослідження доказів у повному обсязі, не здійснивши допиту обвинуваченої, показання під час якого мали бути покладені як докази в обґрунтуванні вироку.

ККС ВС скасував судові рішення місцевого та апеляційного судів і визначив новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова у справі № 426/14810/18 (провадження № 51-2486км20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/93709256