

Жодних імперативних вимог щодо пред'явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків законодавством не передбачено. Також не передбачено обов'язковості обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками.
Про це йдеться в постанові Касаційного суду у складі Верховного Суду, який залишив без задоволення касаційні скарги особи, засудженої за грабіж, та її захисника. Сторона захисту, зокрема, стверджувала про неприпустимість даних протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, слідчий усупереч вимогам ч. 6 ст. 228 КПК України належним чином не аргументував проведення пред'явлення особи для впізнання саме за фотознімками, а не безпосередньо самої особи.
ККС ВС визнав ці доводи необґрунтованими з огляду на таке.
У ст. 228 КПК України передбачено порядок пред'явлення особи для впізнання. Згідно із ч. 6 ст. 228 КПК України за необхідності впізнання може проводитись за фотознімками, матеріалами відеозапису з дотриманням вимог, зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, за матеріалами відеозапису виключає можливість подальшого пред'явлення особини для впізнання.
Отже, суди обох інстанцій обґрунтовано визнали фактичні дані, отримані за результатами проведення впізнання особи за фотознімками, допустимими доказами в справі, а тому доводи скаржника про протилежне є необґрунтованими.
Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі № 742/2200/19 (провадження № 51-2565км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217894.