Постанова про надання дозволу на затримання стороною звинувачення може заперечуватись, а стороною захисту- ні: Конституційний Суд України. Аналіз судової практики АО "Вишневий та Партнери"

Деякі рішення Конституційного Суду України відомі своєю неоднозначністю, одне із них у справі 3-358/2018 (4975/18) від 17 березня 2020 року.

Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ухвала про відмову у наданні дозволу на затримання з метою приводу може бути переглянута в апеляційному порядку, а рішення про надання дозволу на затримання – ні. Тобто фактично постанови, винесені за результатами розгляду одного виду клопотань, стороною обвинувачення можуть бути оскаржені, а захиснику – такого права законом не надано.

Короткий виклад обставин справи:

Слідчий суддя суду першої інстанції ухвалою надав дозвіл на затримання особи з метою приводу до зали судових засідань для участі у розгляді клопотання про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Затриманим ухвалу було оскаржено, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки ухвала безпосередньо стосується надання дозволу на затримання з метою приводу, тому не підлягає апеляційному оскарженню. Захисником затриманого було подано касаційну скаргу, – Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, адже оскарженню в апеляційному порядку підлягає лише ухвала слідчого судді про відмову у наданні дозволу на затримання з метою приводу.

Захисник посилався на те, що положення Кодексу, що оскаржуюються, передбачають право сторони звинувачення на апеляційне оскарження рішення про відмову у наданні дозволу на затримання з метою приводу та позбавляють сторони захисту права на оскарження постанови про дозвіл на затримання з метою приводу. На думку автора клопотання, таке привілейоване становище сторони обвинувачення порівняно зі стороною захисту у контексті наявності права на апеляційне оскарження не узгоджується з конституційним принципом верховенства права, суперечить такий основний принцип судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, та порушує конституційне право на судовий захист, складовою якого є право на апеляційний перегляд справи.

У свою чергу Рішенням від 17.03.2020 р. Конституційний Суд України підтвердив уже чинні положення Кримінально-процесуального кодексу України.

п. 1 ч. 1 ст. 190 – під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у наданні дозволу на затримання

ч. 3 ст. 309 – скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Коли відмовляють у задоволенні клопотань про дозвіл на затримання з метою приводу, зацікавленою особою в оскарженні є сторона звинувачення, коли задовольняють – сторона захисту.

Конституційний Суд України ухвалюючи рішення послався на такі норми:

– затримання з метою приводу є винятковим, короткостроковим процесуальним заходом (абзац 5 пункту 3.1 рішення).

– частина п'ята статті 190, пункт 1 частини першої, статті 309 КПК України спрямовані на недопущення затягування розгляду питання щодо обрання до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (абзац 6 пункту 3.1 рішення).

– поняття “рівні права”, “рівні обов'язки” не можна ототожнювати з поняттями “рівні права”, “однакові обов'язки”. Права чи обов'язки можуть бути різними та залежать від статусу та ролі учасника кримінального судочинства.

Таким чином, рішення про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного, якого обвинувачують до суду (ч. 3 ст. 190 КПК України).

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об'єднання “Вишневий та Партнери”: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com