Довічне успадковане володіння земельними ділянками також успадковується. Аналіз судової практики АО "Вишневий та Партнери".
Велика Палата Верховного Суду у складі Постанови від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 дійшла висновку, що спадкоємець стає учасником правовідносин із довічного успадкованого володіння, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав та обов'язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України.
Короткий виклад обставин справи:
Члени фермерського господарства звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право довічного успадкування володіння двох земельних ділянок для ведення селянського фермерського господарства відповідно до державного акта на право довічного успадкування володіння землею в порядку спадкування після смерті батька. При цьому позивачі вказували, що до смерті вони проживали разом із ним і вели спільне господарство.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Апеляційний суд у позові відмовив, оскільки право довічного успадкованого володіння, яке виникло у особи на підставі державного акта на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, не визначено чинним законодавством України, а тому не входить до складу спадщини, що фактично припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу задовольнила та рішення районного суду залишила чинне.
Мотивуючи таке рішення, судді ВП послалися на те, що Закон України «Про фермерське господарство» щодо Земельного кодексу України також не містить такої форми володіння землею, як довічне успадковане володіння.
Однак, згідно зі статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами успадкування (із збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим документом, що встановлює право. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервіс тут).
Нормами статей 6, 50 ЗК України у 1990 році до довічного успадкованого володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського)господарства. Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, засноване переважно на особистій праці та праці членів їхніх сімей, надаються за їхнім бажанням довічне успадковане володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
Одночасно відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизації землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано в установленому порядку земельні ділянки до довічного успадкованого або постійного володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності чи землекористування відповідно до ЗК України.
Одночасно до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав та обов'язків нерозривно пов'язані з особистістю спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу чи інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.
Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об'єднання “Вишневий та Партнери”: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com
