Практика Верховного Суду щодо введення об’єкта в експлуатацію

Марина Кмітюк ,

помічник адвоката АО “Вишневий і Партнери”

“ЮРИСТ&ЗАКОН” випуск № 48, 02 грудня 2021.

Насамперед варто з’ясувати, що являє собою поняття “введення об’єкта в експлуатацію”. Так, уведення об’єкта в експлуатацію – це процедура, яка охоплює перелік дій, які потрібно зробити для отримання можливості використовувати за призначенням будь-яку будівлю чи споруду. Саме документи, отримані після введення майна в експлуатацію, дають власнику право підключити комунікації: світло, воду, опалення й каналізацію. На нерухомість, не введену в експлуатацію, не можна оформити право на власність: таке житло не можна продати, подарувати, передати у спадок, використати як заставу для отримання кредиту тощо.

Стосовно введення об’єкта в експлуатацію серед рішень Верховного Суду міститься значна кількість правових позицій із досить широкого кола питань, які ми й розглянемо в цій статті.

Тож передусім варто звернути увагу на спори про підсудність. 

 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 р. у справі № 127/93/17-ц зауважила, що спір за позовом фізичної особи щодо скасування декларації про готовність об’єкта до експлуатації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких у третьої особи виникло право власності на новостворений об’єкт нерухомості, що розташований на земельній ділянці, сусідній із ділянкою позивача, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте в разі, якщо позовну заяву подала Державна архітектурно-будівельна інспекція України про заборону експлуатації об’єкта до введення його в експлуатацію, пов’язану з порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (постанова ВП ВС від 05.02.2019 р. у справі № 903/922/17).

А далі звернемо увагу на саму декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, зокрема на непоодинокі випадки, коли до декларацій вносять недостовірні дані.

Касаційний адміністративний суд у постанові від 03.02.2021 р. у справі № 814/944/18 указав, що реєстрація декларації підлягає скасуванню в разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання не будь-яких недостовірних даних, а лише тих, що є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом.

Водночас необхідність перевірки достовірності відомостей, наведених у декларації про введення об’єкта будівництва в експлуатацію, відповідно до пункту 2 абзацу 6 частини 1 статті 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” може бути підставою для перевірки протягом трьох місяців із дня подання зазначеного документа. З дати реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації декларація про початок здійснення будівельних робіт вичерпує свою дію (постанова ВС/КАС від 23.07.2019 р. у справі № 826/5607/17).

Крім того, Касаційний адміністративний суд у постанові від 22.01.2021 р. у справі № 640/11869/20 зауважив, що оскільки реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт і декларації про готовність об’єкта до експлуатації через електронний кабінет замовника здійснюють у результаті надання органом ДАБІ адміністративної послуги у сфері містобудування в електронній формі, то, відповідно, рішення про таку реєстрацію, прийняте в автоматичному порядку за допомогою програмних засобів, є індивідуальним актом суб’єкта владних повноважень, а тому цей акт вичерпує свою дію фактом виконання.

Обставини щодо внесення недостовірних даних до вказаної вище декларації розглянув Касаційний кримінальний суд, який акцентував на тому, що декларація про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І – ІІІ категорії складності, яку склала, видала чи посвідчила відповідна особа в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами, є офіційним документом. Наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації містить склад адміністративного правопорушення за умови, якщо в діянні особи є всі елементи його складу, передбачені ч. 13 ст. 96 КпАП (у редакції Закону України від 09.04.2015 р. № 320-VІІІ) (постанова ВС/ОП ККС від 15.02.2021 р. у справі № 727/5768/18).

Спори щодо обов’язку ввести об’єкти в експлуатацію були предметом розгляду не однієї судової справи.

Так, Касаційний адміністративний суд у постановах за 2018, 2020 і 2021 роки висловив аналогічну позицію й указав, що обов’язок уведення об’єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об’єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб’єктів, які після закінчення будівництва й початку використання, маючи відповідний обов’язок, не ввели об’єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлено визначену відповідальність.

– Постанова ВС/КАС від 08.07.2020 р. у справі № 826/15890/14.

– Постанова ВС/КАС від 23.09.2021 р. у справі № 520/8065/19.

– Постанова ВС/КАС від 13.02.2018 р. у справі № 826/19576/13-а.

Крім того, стосовно особи, яка має нести відповідальність за введення об’єкта будівництва в експлуатацію, Верховний Суд зазначив, що саме на замовника будівництва покладено обов’язок ініціювати питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (постанова ВС/КАС від 20.09.2021 р. у справі № 2340/4928/18).

Наприкінці розглянемо декілька рішень Верховного Суду, що стосуються питань, недостатньо поширених, проте таких, що мають місце й можуть бути корисні на практиці.

Зокрема, Касаційний адміністративний суд звернув увагу на те, що для виключення з технічного паспорта будівлі відмітки про самовільне будівництво зацікавленій особі необхідно ввести самовільні будівлі в експлуатацію, здійснити державну реєстрацію права власності, а потім уже звертатися до бюро технічної інвентаризації з відповідною заявою (постанова ВС/КАС від 27.08.2021 р. у справі № 623/2592/17).

Також необхідно зазначити, що в червні 2021 р. ВС/КАС висловив позицію, де вказав, що об’єкт, у якому закінчено будівництво та який прийнято в експлуатацію, може бути примусово знесено в порядку, установленому Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, згідно із судовим рішенням, ухваленим за позовом визначеного цим Законом суб’єкта владних повноважень, однак він не підлягає демонтажу відповідно до Закону України “Про благоустрій населених пунктів” і розроблених на його виконання Правил благоустрою (постанова ВС/КАС від 10.06.2021 р. у справі № 826/5357/17).