Практика Верховного Суду з сімейних спорів

Судова практика Верховного Суду в деяких випадках є мінливою та суперечливою, а в окремих питаннях, навпаки, є усталеною та послідовною протягом кількох років.

Серед категорій сімейних справ, що розглядаються в судах, найчастіше можна виділити такі: спадкові відносини, суперечки щодо стягнення аліментів, поділу майна подружжя і, зокрема, встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу знову ж таки з метою поділу майна подружжя.

По спадковим суперечкам варто виділити справи, де особи встановлюють поважність причин пропуску терміну прийняття спадщини. Оскільки часто громадяни вважають, що у суді відновити такий термін не становитиме проблем. Проте практика показує саме інше.

Так, Касаційний цивільний суд (далі – КМР) у ухвалі від 29.07.2021 р. у справі № 766/81/20 зазначив, що сам факт відсутності інформації про смерть спадкодавця не може бути поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, визначеного ч. . 1 ст. 1270 ЦК України.

“Однак, задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, взяв до уваги не тільки той факт, що позивачу, як єдиному спадкоємцю першої черги за законом, не повідомляли про смерть батька, а й те, що є в справи належними доказами достовірно підтвердилося, що в період з 3 січня 2019 року до 15 вересня 2019 року позивач перебував у відрядженні за межами міста і не міг дістатися до м. Херсона, у зв’язку з особливостями розташування об’єктів охорони та відсутністю навігації в зимовий період. своїй сукупності перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені законом строки, є поважними причинами пропуску цього терміну”.

Крім того, КМР зазначив, що непоінформованість щодо неприйняття спадщини особою,
користь якого складено заповіт, не є поважною причиною для відновлення строку
прийняття спадщини.

– Постанова КМР від 19.04.2021 р. у справі № 302/396/17

Водночас у зазначеній категорії справ КМР зробив висновок, що непоінформованість особи про смерть спадкодавця є неповажною причиною визначення додаткового терміну для прийняття спадщини, на відміну від непоінформованості особи про наявність заповіту на її користь.
– Постанова КМР від 16.04.2021 р. у справі № 480/1544/18

Колегія суддів відкидає докази касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не встановили, чи знала ОСОБА_1 про наявність заповіту, оскільки як на підставу для визначення додаткового терміну для подання заяви про прийняття спадщини позивач зазначала, що вона не знала про смерть спадкодавця. , зокрема, зміст її позовної заяви та апеляційної скарги, про непоінформованість про наявність заповіту при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 не вказувала”.
У частині заповіту КЦС закріпив згадану вище позицію у постанові від 15.04.2021 р. у справі №591/1271/18, де зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що непоінформованість спадкоємця про наявність заповіту, за встановлені обставин є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Водночас щодо строків позовної давності у справах про поновлення строку для прийняття спадщини Верховний Суд зазначає, що строк позовної давності вважають з дня, коли особа дізналася про наявність на її користь заповіту, а відтак і права на спадкування, яке у разі пропуску строку для прийняття спадщини підлягає відновленню через визначення додаткового строку для її прийняття.
– Постанова КМР від 15.04.2021 р. у справі № 591/1271/18

Крім того, окремо Верховний Суд звертає увагу та визначає поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини повідомлення спадкоємця нотаріальною конторою після закінчення 6-місячного строку для прийняття спадщини, про що говорить КМР у постанові від 03.06.2021 р. у справі № 636/1160 19.
Якщо йдеться про усунення від права на спадкування, то суди послідовні у висновках та одностайні у позиції, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцю допомоги у разі можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця у допомозі саме цієї особи.

Наприклад, “за вказаною справою матеріали не містять довідок про доходи сторін та померлого ОСОБА_3 так само як і доказів того, що ОСОБА_3 особисто повідомляв відповідачу про необхідність від нього матеріальної, фізичної та психологічної допомоги, а останній навмисне ухилявся від їх надання, а з Лютого 2020 року перестав відповідати на телефонні дзвінки батька”.
– Постанова КЦС від 29.06.2021 р. У справі № 750/9209/20-ц

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у справах про зміну черговості спадкування, а саме: для задоволення позову про зміну черговості права на спадкування необхідно довести сукупність тих фактів, що людина протягом тривалого часу займалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцю, який через похилого віку, тяжкої хвороби або каліцтва був у безпорадному стані.
– Постанова КЦС від 19.04.2021 р. У справі № 553/1464/19

Крім того, варто звернути особливу увагу на постанову КМР від 28.07.2021 р. у справі № 755/10979/19, де суд зазначив, що встановлення особою факту проживання зі спадкоємцем не менше 5 років у період до 2004 року не має юридичного значення для отримання права на успадкування згідно із законом четвертої черги.

У категорії спорів щодо аліментних зобов’язань Верховний Суд у виняткових випадках звільняє особу від обов’язку зі сплати аліментів на утримання дитини та зазначає, що виключення запису про батьківство є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України та є підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилася за період, коли особу було відзначено батьком дитини.
– Постанова КЦС від 21.07.2021 р. У справі № 477/1165/20

У той же час непоінформованість батька в момент реєстрації народження дитини про відсутність кревної спорідненості з нею є підставою для виключення з актового запису відомостей про батька.
– Постанова КЦС від 14.06.2021 р. У справі № 532/1348/19

Що надалі звільняє особу від сплати аліментів на утримання дитини, з якою людина не має кревної спорідненості і, відповідно, не виникає обов’язку щодо її утримання?

При розгляді справ про розподіл майна подружжя суди враховують значну кількість обставин, які мають важливе значення для розгляду справи. Тому в зазначеній категорії практика змінюється і іноді непередбачувана.

Зокрема, в ухвалі КЦС від 06.04.2021 р. у справі № 695/2112/16-ц суд зазначив, що факт передачі коштів родичем одного з членів сім’ї на купівлю спільного майна на користь сім’ї не може свідчити про те, що ці Гроші передані на особисті потреби лише комусь одному саме чоловіка і вони його особистим майном.

У той самий час майно, придбане однією з подружжя за договором довічного утримання, є спільної сумісної власністю подружжя, тому підлягає поділу у рівних частках.
– Постанова КЦС від 01.04.2021 р. У справі № 185/3086/18

На сьогодні популяризується питання поділу майнових прав на нерухоме майно, оскільки нерідко подружжя інвестує кошти в об’єкт нерухомості, який ще не набув матеріального відображення, проте кошти витрачені та шлюбні стосунки між особами припинено.

Так, Верховний Суд зазначає, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є як об’єкти матеріального світу, так і майнові права та обов’язки. Якщо кошти за договором купівлі-продажу майнових прав сплачено у повному обсязі під час перебування сторін у шлюбі, то при розподілі майна застосовуються положення СК України.
– Постанова КЦС від 14.02.2018 р. У справі № 520/1740/15-ц

Водночас КЦС зазначає, що майно є особистою приватною власністю особи у разі, якщо за попередніми договорами вона придбала та сплатила гроші за неї особисто до укладання шлюбу. Навіть, якщо право власності зареєстроване за особою після реєстрації шлюбу.
– Постанова КЦС від 20.05.2019 р. У справі № 463/4023/16-ц

Щодо моменту припинення шлюбних відносин, то в ухвалі КЦС від 17.06.2021 р. у справі № 456/3506/16-ц суд зробив висновок, згідно з яким майно, придбане наступного дня після набрання рішенням про розірвання шлюбу в законну силу, є особистою приватною власністю особи, якщо одне з колишнього подружжя не доведе спільне придбання коштів на придбання майна чи факт перебування осіб у фактичних шлюбних відносинах.

Крім того, немає підстав вважати майно спільною сумісною власністю подружжя, якщо воно придбано в період перегляду заочного рішення суду про розірвання шлюбу. Оскільки цим самим рішенням встановлено, що фактичні відносини припинені між сторонами до моменту придбання такого майна.
– Постанова КЦС від 30.06.2021 р. У справі № 619/4431/16

Останніми роками спостерігається тенденція до стрімкої популяризації громадянських шлюбів. Проте поділ майна, особи набули під час проживання однією сім’єю, іноді може мати непередбачуваний характер.

Оскільки для встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу не є достатнім доказом наявність оформлених у різні періоди часу підписки на періодичні видання та замовлення товару на ім’я позивача на адресу відповідача. Обов’язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність загальних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, що підтверджують реальність сімейних відносин (Рішення Конституційного Суду України від 03.06.99 р. № 5-рп/99).
– Постанова КЦС від 28.07.2021 р. У справі № 583/3251/17

Однак КЦС зазначив, що підставою для надання майну, набутому під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, статусу спільної сумісної власності є наявність у договорі купівлі-продажу вказівки на те, що особа перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою особою та є згода такої особи на придбання майна.
– Постанова КЦС від 03.06.2021 р. У справі № 748/1943/19

ВИСНОВОК:
Отже, практика Верховного Суду щодо сімейних спорів досить мінлива і охоплює широке коло правовідносин. Аналіз правових висновків Касаційного цивільного суду у сімейних правовідносинах дає підстави стверджувати, що в умовах правильного вибору особою способу захисту її порушених прав та надання суду достатньої кількості належних, допустимих та достовірних доказів можливо домогтися вирішення спору, відповідно до закону, забезпечить реалізацію порушених прав особи , який звернувся до суду.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об’єднання «Вишневий та Партнери» + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com

Ми в соціальних мережах:

Facebook https://www.facebook.com/Vyshnevyi.partners

Telegram https://t.me/vyshnevyi

Instagram https://instagram.com/vyshnevyi_partners?utm_medium=copy_link

Youtube https://www.youtube.com/channel/UC3Az6EVAf9brHkaSETZvI-A