За відсутності корисливого мотиву під час викрадення автомобіля судом не призначається конфіскація майна. Аналіз судової практики АО "Вишневий та Партнери"

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в ухвалі у справі № 195/122/16-к від 10 вересня 2020 року дійшов висновку про те, що, вирішуючи питання про призначення засудженому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, суд повинен виходити з наявності або відсутності у діях винного корисливого мотиву.

ВС виключив із судових рішень призначене одному із засуджених додаткове покарання за незаконне заволодіння автомобілем (ч. 2 ст. 289 КК України) у вигляді конфіскації всього майна, яке є його власністю, оскільки у його злочинних діях не було встановлено корисливого мотиву.

Короткий виклад обставин справи: згідно з вироком райсуду двох чоловіків визнано винними в тому, що вони, попередньо змовившись, незаконно заволоділи автомобілем. Після цього один із них шляхом підпалу знищив транспортний засіб. Кожен із засуджених отримав по 5 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є їх власністю. Апеляційний суд змінив вирок, зокрема, виключивши із резолютивної частини вироку рішення про призначення одному із засуджених додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Потерпілий, який подав касаційну скаргу, наголосив, що апеляційний суд неправильно застосував норму матеріального права, а саме ч. 2 ст. 289 КК України, санкція, як додаткове покарання у вигляді конфіскації майна передбачено як альтернативний, а не обов'язковий вид покарання, і не може призначатися або не призначатись лише одному із засуджених, враховуючи, що кримінальне правопорушення було скоєно за попередньою змовою групою осіб.

Як зазначено в постанові ККС ВС, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок задовольнив апеляційну скаргу прокурора та виключив із резолютивної частини вироку рішення суду про призначення одному з засуджених додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, мотивуючи своє рішення тим, що наявність у нього є корисливий мотив заволодіння транспортним засобом ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду не було встановлено. Тому суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та необґрунтовано призначив особі додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Водночас, як вбачається з матеріалів провадження, суд, розглядаючи справу в межах пред'явленого обвинувачення, кваліфікував дії іншого засудженого за ч. 2 ст. 289 КК України, але при призначенні покарання останньому неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність щодо призначення йому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки у злочинних діях особи щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинених у співучасті, корисливого мотиву не встановлено.

Оскільки суд касаційної інстанції має право вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого (ч. 2 ст. 433 КПК України), ККС ВС змінив судові рішення щодо другого засудженого, яких потерпілий не заперечував.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com