При виселенні особи з житла судом повинні враховуватись причини її відсутності. Аналіз судової практики АТ "Вишневий та Партнери"

Однозначної судової практики у справах позбавлення права користування житлом так і не визначено, незважаючи на велику кількість таких справ у судах. Тому кожну справу розглядають в індивідуально та з різними висновками, при цьому посилаючись на одну статтю – ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, при цьому надаючи їй зовсім різні трактування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Постановою від 9 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18 дійшов висновку про те, що при вирішенні питання про визнання особи, яка втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи, яка втратила право користування житловим приміщенням, може бути лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Короткий виклад обставин справи:

Власник подала позов про позбавлення права користування житлом колишнього члена сім'ї (дочки).

Позов був мотивований тим, що відповідач рік тому забрала свої особисті речі та залишила спірну квартиру та не проживає у ній.

При цьому позивач у своїй заяві зазначила, що вона не чинила перешкод у користуванні вказаною квартирою.

Відповідач подав зустрічний позов про вселення, який обґрунтувала наявністю конфлікту між нею та власницею квартири, внаслідок якої остання позбавила можливості проживати у житловому приміщенні, оскільки її мати змінила замки та не надала ключі від вхідних дверей, позбавивши її таким чином права користуватися спірною квартирою.

Судом першої інстанції позов було задоволено, а доводи зустрічної позовної заяви визнано необґрунтованими.

Апеляційний суд із такими висновками місцевого суду погодився. Відповідач не погодився з рішеннями та звернулася з апеляційною скаргою.

Касаційний цивільний суд задовольнив скаргу, а справу направив на новий судовий розгляд.

Приймаючи таке рішення, КЦС послався на те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника житлового будинку, які проживають разом із ним у будинку, йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їхньому вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Водночас згідно зі ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин більше одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла чи законом.

Таким чином, у цій справі між сторонами існує конфліктна ситуація з приводу користування спірним житлом. Однак суди попередніх інстанцій не встановили, балансує рішення, прийняте судом першої інстанції, інтереси позивача як власника квартири та відповідача, яка також зареєстрована у цій квартирі, проживала в ній понад 20 років і не має іншого житла, а також наявність інтересу до зазначеного житла з сторони відповідача.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до адвокатського об'єднання «Вишневий та Партнери» + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com