Ознаки, які необхідні для зміни черговості отримання спадкоємцями, згідно із законом, права на спадкування. Аналіз судової практики АО "Вишневий та Партнери"

Частиною 2 статті 1259 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для зміни черговості отримання права на спадкування за законом обставини, що свідчать про те, що особа, яка потребує зміни такої черговості протягом тривалого часу займалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцю, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, був у безпорадному стані.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові, у справі № 127/9778/17 від 24 червня 2020 р. дійшов висновку про те, що зміни черговості отримання спадкоємцями згідно із законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених судовий порядок:

1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, вітання зі святами тощо);

2) матеріальне забезпечення спадкодавця;

3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцю, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження – прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, зазначених у пунктах 1-3;

5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, при якому особа не може самостійно забезпечувати свої потреби, спричинена похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Короткий виклад обставин справи:

Жінка звернулася до суду з позовом до сина померлого, в якому поставила вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості отримання права на спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності у порядку спадкування згідно із законом на 1/2 частку квартири. .

Такі вимоги були обгрунтовані тим, що вона понад 5 років перебувала з померлим у фактичних шлюбних відносинах, вони мали загальний бюджет та побут, здійснювали спільні витрати на майно на користь сім'ї, мали взаємні права та обов'язки як подружжя.

Надалі в результаті отруєння спадкодавець захворів і кілька разів перебував на стаціонарному лікуванні. У зв'язку із захворюванням стан здоров'я чоловіка погіршувався: знизилася працездатність, пам'ять, губилися навички самообслуговування. З цього часу людина через хворобу знаходилася в безпорадному стані, а вона здійснювала догляд за нею.

Виходячи з наведених обставин позивач вважає себе спадкоємцем першої черги, оскільки протягом тривалого часу проживала зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу та доглядала померлого, який перебував у безпорадному стані.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні вимог щодо зміни черговості отримання права на спадкування було відмовлено оскільки, на думку судів, такі свої вимоги не довела.

Такі висновки стали підставою для звернення позивача до Касаційного цивільного суду зі скаргою, яку мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили та не встановили обставини, що мають значення для справи, не надали належної правової оцінки свідченням свідків та проігнорували той факт, що спадкодавець в силу похилого віку та стану здоров'я потребував стороннього догляду, який йому надавала позивачка, який є підставою для зміни черговості отримання права на спадкування на підставі статті 1259 ЦК України.

Касаційну скаргу КЦС задовольнив.

Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції у своїй ухвалі вказав, що виходячи з аналізу норм ст. 1259 ЦК України в основі успадкування за законом є принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

При цьому проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування згідно із законом насамперед на підставі ст. 1261 ЦК України.

За змістом год. 2 ст. 1259 ЦК України при вирішенні питання про зміну черговості успадкування позивач повинен довести факт піклування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та турботи.

Для задоволення такого позову потрібна наявність усіх п'яти обставин, які вказані нами на початку статті.

За матеріалами даної скарги спадкодавець неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отруєнням сурогатами алкоголю і надалі стан його здоров'я погіршився і було встановлено діагноз: легка деменція внаслідок ураження головного мозку змішаного генезу (токсичного та судинного).

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи померлий страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді деменції внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного генезу (токсичного, судинного), внаслідок чого не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Однак, судами надано оцінку цьому доказу з погляду можливого безпорадного стану померлого в період проживання з позивачем та не оцінили всі надані у справі докази в їх сукупності, що призвело до винесення передчасного рішення про недоведеність вимог позивача судами попередніх інстанцій.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com