

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Постановою від 30 липня 2020 року у справі № 378/1160/15-ц дійшов висновку про те, що якщо відсутність розділових знаків і неправильне вживання деяких з них не впливають на зміст тексту заповіту, то вони не є підставою для його тлумачення.
Короткий виклад обставин справи: позивач звернувся до суду з позовом до сільради, та двох осіб, третіх осіб: районного центру зайнятості, приватного нотаріуса, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та тлумачення заповіту.
Позивач вказала, що її батько склав заповіт на житловий будинок та земельні ділянки. Після смерті батька, Позивач позбавлений можливості через незрозумілість заповіту в частині тлумачення волі спадкодавця, невказання у тексті заповіту спадкодавцем правильної адреси житлового будинку та земельної ділянки. Зазначала, що ускладнення розуміння відтвореної у заповіті справжньої волі заповідача щодо спадщини обумовлено тим, що пропозиція, що стосується житлового будинку та земельної ділянки загальною площею, викладена двома абзацами, де зазначено дві площі земельної ділянки за різним цільовим призначенням, без зазначення загальної площі.
Судом першої інстанції позов задоволено частково, апеляційний суд із рішенням погодився, виходив з того, що із змісту заповіту, що оспорюється, чітко вбачається воля заповідача передати в порядку наслідування об'єкти заповідального розпорядження.
На Постанову суду апеляційної інстанції було подано касаційну скаргу, у зв'язку з тим, що заявник вважає, що у цій справі слід вважати доведеною ту обставину, що воля заповідача за заповітом у справі заповіту на заповіт не знайшла свого відображення у заповіті, адже розділові знаки використані письмові засоби волі заповідача спростовують висновки судів попередніх інстанцій у частині чіткого волевиявлення спадкодавця.
ВС посилався на такі норми, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги.
Відповідно до статті 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Проте тлумачення заповіту судом має змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не виходити за межі цього процесу змінювати (доповнювати) зміст заповіту, може спотворити волю заповідача.
Верховний Суд зазначив, що у тексті заповіту є пунктуаційні помилки. Однак відсутність зазначених розділових знаків і неправильне вживання деяких з них не впливають на зміст тексту заповіту. Ці помилки свідчать про неналежну мовну компетенцію нотаріуса, оскільки він оформлює текст складеного заповіту.
Місцевим судом встановлено, що заповіт, що оскаржується, не утруднений неоднаковим використанням у ньому слів, понять термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових відносин, з його змісту чітко вбачається воля заповідача.
Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об'єднання “Вишневий та Партнери”: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com