Розділ спільного майна подружжя за взаємною згодою сторін слід оформляти нотаріально засвідченим договором, а не розписками! Аналіз судової практики АО "Вишневий та Партнери"

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Постановою від 18 листопада 2020 року у справі № 691/262/15-ц дійшов висновку про те, що якщо подружжя дійшло згоди щодо поділу майна, оформивши це розписками про відсутність претензій, то такі розписки не є договором щодо майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності. Через війну майно підлягає розподілу у порядку.

Короткий виклад обставин справи:

Жінка звернулася до суду з позовом щодо поділу майна, придбаного під час шлюбу.

Позовну заяву Позивач мотивував тим, що з 2005 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого ними було збудовано житловий будинок з господарськими спорудами та надвірними спорудами. Посилаючись на те, що фінансування будівництва домоволодіння було здійснено за її особисті кошти, домовленості з відповідачем про поділ зазначеного майна не досягнуто, просила визнати за нею право власності на частини зазначеного домоволодіння.

Чоловік звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому посилався на те, що його дружина склала розписки про те, що вона забрала з дому меблі та техніку, а також автомобіль «SsangYong Korando», який був придбаний під час шлюбу, і не матиме надалі жодних претензій щодо рухомого майна та зазначеного вище домоволодіння, тому вважав, що таким чином сторони домовились про добровільний поділ спільного майна. При цьому у позові просив суд визнати нерухоме майно його особистою власністю та залишення у власності дружини автомобіль.

Пізніше жінка надіслала чоловікові повідомлення, що зазначені розписки, написані нею під фізичним і моральним тиском з боку відповідача, не відповідають її вільному волевиявленню.

Суд першої інстанції визнав житловий будинок об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Вважав право власності за певною часткою цього будинку чоловіка та дружину. Задовольняючи частково позовні вимоги чоловіка за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив із досягнутої між сторонами згоди щодо поділу майна у вигляді складених дружиною розписок, а тому вважав за можливе приєднати визнану за жінкою частку домоволодіння до нього – частки.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції про часткове задоволення зустрічних позовних вимог чоловіка скасував та відмовив у цій частині позову. Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що зазначене майно придбане у власність сторонами під час шлюбу, тому є їхньою спільною сумісною власністю. Подружжя не укладало нотаріально засвідченого договору про поділ або виділ нерухомого майна, а тому немає підстав вважати, що сторони досягли згоди щодо добровільного поділу спільного майна.

Верховний суд погодився із судом апеляційної інстанції з посиланням на такі норми.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними чи шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Встановивши, що спірне домоволодіння придбано сторонами в період перебування у шлюбі за загальні кошти, та виходячи з принципу рівності часток подружжя у спільному майні, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене майно є спільною сумісною власністю сторін та підлягає поділу між ними шляхом визнання за сторонами права на частку на зазначене домоволодіння.

Доводи касаційної скарги про те, що сторони дійшли згоди щодо поділу майна, що підтверджується складеними жінкою розписками про відсутність претензій по будинку, не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Відповідно до статті 69 СК України дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділення нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу всього майна подружжя має бути нотаріально завіреним.

Оскільки сторони такого договору не укладали, суд апеляційної інстанції правильно виходив із відсутності досягнутої між сторонами згоди, яка відповідає нормам частини другої статті 69 СК України, через що обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову.

При цьому суд правильно зазначив, що укладені жінкою розписки не є договором щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності, у розумінні статей 202, 626, 627 ЦК України та статті 69 СК України.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об'єднання “Вишневий та Партнери”: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com