Самозахист не кваліфікується як опір працівнику правоохоронного органу. Аналіз судової практики АО "Вишневий та Партнери"
До Адвокатського об'єднання “Вишневий та Партнери” звертаються клієнти, яким діями правоохоронців завдано фізичної сили.
У свою чергу внаслідок незаконних дій правоохоронців були випадки, коли клієнтам завдавалися різні фізичні травми та застосовані спеціальні засоби. На нашому ютуб каналі є онлайн-консультація про відшкодування моральної шкоди за незаконні дії саме працівників патрульної поліції. Ви можете переглянути його за посиланням.
Сьогодні ми розглянемо деякі наслідки опору працівникові правоохоронного органу, який при завданні завдав фізичному впливу. Адже, дуже часто поліцейські зловживають правом застосування до правопорушника фізичної сили та спецзасобів, при цьому застосовують примусові поліцейські або надмірно, або взагалі безпідставно.
У будь-якому випадку при застосуванні спецзасобів безпідставно, можливо так, що особа, захищаючись, здатна нанести працівникові правоохоронного органу тілесні ушкодження у відповідь.
Несуть такі дії склад злочину, за який ще надалі особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності. Розглянемо на прикладі Постанови Верховного Суду Касаційного кримінального суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17.
Короткий виклад обставин справи:
Особа була засуджена за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України за те, що він погрожуючи фізичною розправою, вживаючи нецензурну лексику, вчинив конфлікт із інспекторами патрульної поліції, під час патрулювання виявили порушення ним Правил дорожнього руху. Ігноруючи законні вимоги співробітників поліції, зобов'язали пред'явити документи на транспортний засіб та на право керування, засуджений фізично протидіяв інспекторам одягнути на нього наручники з метою доставки у відділення поліції для встановлення його особи, зірвав головний убір і вдарив кулаком в обличчя інспектора поліції, завдавши останньому легекі ушкодження.
Апеляційний суд із винністю засудженого погодився.
Стороною захисту на зазначені рішення було подано касаційну скаргу, в якій обґрунтував відсутність у діях свого підзахисного складу кримінального злочину.
Переглядаючи вказану справу, Касаційний кримінальний суд частково погодився з доводами скарги.
Так, у своїй ухвалі ККС зазначив, що опором у значенні статті 342 КК України є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень. Таким чином, виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченого складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об'єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченого, так і спрямованість її наміру саме на протидію виконанню службових повноважень.
При цьому дії особи, спрямовані на протидію невиправданому та надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за статтею 342 КК. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, внаслідок чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні статті 342 КК, оскільки їхня мета полягає не в протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя та здоров'я людини.
Водночас норми статті 29 Закону України «Про національну поліцію» визначають, що поліцейський захід має бути необхідним та пропорційним. Тому, вирішуючи, в діях обвинуваченого склад опору, суд повинен переконатися, що застосовані до обвинуваченого заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, встановленої законом.
Аналогічні висновки мають враховуватися також в оцінці наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого статтею 345 КК України.
Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com
