Угода, якою скасовується чи обмежується відповідальність за навмисне порушення зобов’язання, є нікчемною. Аналіз судової практики АО “Вишневий та Партнери”

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором чи законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Постановою від 16.04.2020р. у справі № 914/479/19 дійшов висновку, що вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачена можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, зазначеною правовою нормою, не передбачено.

Короткий виклад обставин справи:
Рішенням господарського суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного господарського суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ, позивач) до акціонерного товариства (АТ, відповідач) були задоволені частково, – стягнуто з останнього на користь позивача 418 809, 89 грн. основного боргу, 7 830,93 грн. 3% річних, 27021,06 грн. інфляційних втрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач довів несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо розрахунків за виконані на підставі цього договору будівельні роботи.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, яку, крім іншого, обґрунтовував тим, що суди залишили поза увагою наявність у пунктах 6.8, 6.10 зазначеного договору положення про незастосування контрагентами санкції, передбачених ст. 625 ЦК України, у частині річних у випадках порушення замовником строків розрахунків.

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скаргу акціонерного товариства залишив без задоволення, а рішення господарського суду та ухвала апеляційного господарського суду – без змін.

Суд касаційної інстанції зазначив, що умови договору, передбачені у п.п. 6.8 та 6.10 договору, порушують права позивача та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Обов'язок щодо виконання грошових зобов'язань за цим договором лежить лише на відповідачеві. Завдяки наведеним умовам договору відповідач, усупереч вимогам закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тоді як ч. 3 ст. 614 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується або обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com