

Верховний Суд у ухвалі від 26.04.2018 у справі № 342/538/14-к зазначив, що закон передбачає винятки із загального правила про те, що за необхідної оборони особа, яка захищається, повинна слідувати певному кордону, завдаючи шкоди посягаючому. Цими винятками є: напад озброєної особи, напад групи осіб чи протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає не обмежена жодними межами, аж до позбавлення життя.
Короткий виклад обставин справи: Згідно з вироком, особа визнана винною в тому, що він, перебуваючи за місцем свого проживання, скоїв умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, а саме, захищаючись від незаконного проникнення в його житло і нападу, завдав кухонним ноже один удар в груди. Внаслідок чого потерпілий того ж вечора помер у лікарні.
За вироком суду першої інстанції особу засуджено за ст. 118 КК до покарання як позбавлення волі терміном 2 р.
Постановою Апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Позиція ВС:
За встановленими місцевими та апеляційними судами фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_2 за ст. 118 КК неправильно кваліфіковані.
Так, кримінальна відповідальність за ст. 118 КК настає за умисне вбивство у разі перевищення меж необхідної оборони.
З об'єктивного боку цей злочин, як і умисне вбивство, характеризується дією у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідками, а з суб'єктивної сторони – навмисною формою провини (прямим чи непрямим наміром), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, що передбачає такі наслідки і бажає або свідомо допускає їх наступ.
Однак, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння – захист винною особою прав і інтересів, що охороняються, від інтересів від суспільно небезпечного посягання. При цьому відповідальність настає лише у разі перевищення особою, яка захищається, меж необхідної оборони.
Відповідно до ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя та здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних дій. Не допускається проникнення у житло чи інше володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за мотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту прав і інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного зазіхання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного запобігання чи припинення зазіхання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Водночас, згідно з ч. 5 ст. 36 КК незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної посягаючому, не є перевищенням меж необхідної оборони і не тягне за собою кримінальної відповідальності застосування зброї або будь-яких інших засобів або предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для запобігання протиправному насильницькому вторгненню в житло або інше приміщення.
Тобто, закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, яка захищається, повинна дотримуватися певного кордону, завдаючи шкоди посягаючому. Цими винятками є – напад озброєної особи, напад групи осіб чи протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає не обмежена жодними межами, аж до позбавлення життя.
Таким чином, вирок місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасовано на підставах неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.
Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com