

Півтора роки тому районний суд м. Києва ухвалив рішення про примусову госпіталізацію особи до психіатричної установи. Розгляд справи здійснено без участі особи, щодо якої вирішувалося питання про її примусове медичне лікування.
Рішення суду набрало законної сили і на цій підставі, особа в примусовому порядку була поміщена до психіатричної установи.
Вказана ухвала суду була оскаржена в апеляційному порядку, однак суд повернув апеляційні скарги, оскільки особа, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру, не має права на подання апеляційної скарги, а попередній захисник таким правом не скористався.
28.03.2019 року Касаційний кримінальний суд скасував таке рішення як незаконне та призначив справу на новий розгляд в апеляційному суді.
Тоді ж, за скаргою захисника, поданої у порядку ст.206 КПК, слідчим суддею Васильківського районного суду Київської області особу було звільнено з психіатричного закладу, як таке, що понад 5 місяців утримувалося там незаконно.
Апеляційний суд при новому розгляді справи задовольнив апеляції захисників, рішення Оболонського райсуду Києва скасував та повернув справу на розгляд до суду першої інстанції.
Іншою своєю ухвалою суд змінив підсудність справи на Святошинський районний суд міста Києва, який, у свою чергу, під час нового розгляду у підготовчому засіданні повернув клопотання прокурору для усунення недоліків.
Прокурор оскаржив це рішення суду в апеляційному порядку, проте апеляційний суд апеляцію прокурора відхилив, а рішення місцевого суду залишив чинним.
Незважаючи на порушення прав людини на захист, не відкриття матеріалів стороні, у порядку ст.290 КПК, наявності протилежних медичних висновків у справі про реальний стан здоров'я особи, прокурор втретє звернувся до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру та приміщення особи до психіатричної установи.
Проте Святошинський райсуд Києва проаналізувавши доводи, наведені прокурором у клопотанні – кримінальне провадження закрив, на підставі ст.513 КПК, враховуючи аргументи захисту про відсутність необхідності у примусовому лікуванні в межах ізоляції від суспільства.
Розгляд кримінального провадження тривав понад два роки.
Захистом взято участь більш як у 40 судових засіданнях, у судах усіх інстанцій.
Підготовлено понад 60 процесуальних документів.
Саме такою виявилася ціна однієї судової помилки.