Врегулювання питання про місце проживання дитини та її утримання у досудовому порядку. Поради від АО “Вишневий та Партнери”

До Адвокатського об'єднання “Вишневий та Партнери” часто звертаються клієнти з актуальних питань у сфері сімейних правовідносин:

• Чи можемо ми з чоловіком/дружиною врегулювати питання щодо утримання та виховання дитини у досудовому порядку? При цьому для нас принциповою є письмова згода, зараз ми домовилися, а мине час і обставини зміняться? Як оформити такі домовленості, щоб ми за них відповідали у разі їх невиконання?

Так, Адвокатське об'єднання “Вишневий та Партнери” вирішило надати онлайн-консультацію з цього питання. Адже на практиці ми переконалися, що він є надзвичайно актуальним для більшості подружжя, яке розірвало свої відносини.

Зокрема, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні та мають право спілкуватися з нею, якщо судом встановлено, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до ст. 109 Сімейного Кодексу України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом з письмовим договором про те, з ким із батьків проживатимуть діти, яку участь у забезпеченні умов їх життя прийматиме той із батьків, який проживатиме окремо, і навіть про умови здійснення їм права особисте виховання дітей.

Сімейний кодекс передбачає два види договорів подружжя щодо спільних дітей:

Договір про виховання дитини (ч. 1 ст. 109 Сімейного Кодексу);
Договір про розмір аліментів на дитину (ч. 2 ст. 109 Сімейного Кодексу).
Але ці договори можна об'єднати в один – договір про виховання та утримання дитини.
Отже, подружжя, яке має дітей, подаючи до суду заяву про розірвання шлюбу, може укласти один із таких договорів. При цьому процедура розірвання шлюбу буде спрощена, оскільки врегулюється питання виховання, місця проживання, утримання малолітніх, неповнолітніх дітей у нотаріальному порядку шляхом підписання батьками таких договорів.

Головною умовою цієї угоди є те, що вона не може порушувати особисті та майнові права дитини, встановлені законодавством України та міжнародними НПА.

Нагадаємо, що у сімейному законодавстві закріплено принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дітей.

Відповідно до вимог ст. 141 Сімейного Кодексу мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, адже усунення одного з них від виховання дитини порушує не лише право цього батька (матері), а й, як правило, права самої дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 Сімейного Кодексу батьки мають право укласти договір про здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини.

Щодо самого договору, то всі домовленості можна перенести до договору, надалі у письмовій формі буде засвідчено нотаріусом.

Щодо умов самого договору, то цю відповідальність слід перекласти на досвідчених адвокатів, адже як ми вже говорили, умови договору не повинні порушувати права дитини. Як правило, наші адвокати ведуть переговори з двома сторонами та розробляють проект такого договору відповідно до вимог чинного законодавства.

Надалі договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Щодо третього підвиду нотаріального договору, то сторони можуть скласти єдиний договір про виховання та утримання дитини після розірвання шлюбу з урахуванням того, що в такому договорі будуть утримуватися умови про сплату аліментів на дитину, умови участі батьків у вихованні дитини, тобто: або участь у забезпеченні умов його життя буде той із батьків, який житиме окремо, умови здійснення їх права на особисте виховання дитини, а також з ким із батьків проживатиме дитина.

Відповідно до ст.160 Сімейного Кодексу місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків; яка вже досягла 10 років – за загальною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. Договір не повинен суперечити інтересам дитини. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання (ч. 2 ст. 171 Сімейного Кодексу). Кожен із батьків повинен розуміти, що у вихованні дитини повинні брати участь обоє батьків. Усунення одного з них від виховання дитини не тільки порушує права батьків, але насамперед порушує право самої дитини на повноцінне виховання та щасливе дитинство.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com