Верховний суд наголосив на неприпустимості порушення прав людини на захист під час затримання. Аналіз судової практики АО “Вишневий та Партнери”
За останні роки, в умовах затяжної економічної кризи, провального реформування правоохоронних органів, а також внаслідок зміни кримінального процесуального законодавства кількість злочинних посягань суттєво збільшилась.
Водночас і кількість допущених зловживань з боку органів слідства також збільшилася кардинального.
Звичайним явищем стало проведення співробітниками поліції затримання людини за відсутності будь-яких підстав, проведення в нього особистого обшуку під виглядом поверхневої перевірки, незаконного застосування до неї спецзасобів і навіть фізичної сили.
Всі ці дії супроводжуються грубими порушеннями конституційних прав людини на захист, оскільки його навмисне позбавляють можливості скористатися правовою допомогою адвоката, повідомити родичів у затриманні, зрештою відмовляють навіть у роз'ясненні йому його прав не свідчити проти себе, членів сім'ї та рідних.
Розглянемо ситуацію з прикладу Постанови Верховного Суду у справі № 744/499/19 від 04.06.2020р.
Короткий виклад обставин справи:
У цій справі особу було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України за крадіжку велосипеда.
Апеляційний суд будь-яких порушень під час досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду справи також не знайшов.
Проте, адвокатом до Касаційного кримінального суду було подано касаційну скаргу, яку мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, у винності його підзахисного в злочині, що інкримінується, засновані на неприпустимих доказах, а саме протоколу огляду місця фактичного затримання засудженого без складання протоколу такого затримання та проведення огляду речового доказу до початку досудового розслідування.
Касаційний кримінальний суд визнав такі аргументи справедливими і скаргу задовольнив.
Ухвалюючи таке рішення, ККС послався на те, що огляд місця події проходив на території відділу поліції за участю засудженого, без визначення його процесуального положення, але роз'ясненням прав, передбачених ст. 42 КПК України.
При цьому засуджений прибув до місця огляду у супроводі співробітників поліції, а велосипед, який був предметом огляду, був окремо доставлений одним із співробітників поліції.
Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підпорядкування наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою посадовою особою або у приміщенні, визначеному уповноваженою посадовою особою.
Втім місцевий та апеляційний суди не дали належної правової оцінки тому, що жодної події, пов'язаної з викраденням у потерпілого велосипеда, на території поліцейської дільниці не сталося, що засуджений на момент проведення цієї слідчої дії був фактично затриманий за підозрою у скоєнні злочину, проте його право про захист не було забезпечено.
Порушуючи норми КПК України, слідчий жодних процесуальних документів про затримання засудженого та про вилучення у нього предмета злочину не склав, також залишилося поза увагою суду першої інстанції при аналізі доказу – протоколу огляду місця події, на що обґрунтовано покликалася сторона захисту під час судового провадження.
Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте: + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com
