Визнання договору іпотеки недійсним: позиція ВС
Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі невиконання вимог закону про згоду органу опіки та піклування. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши в порядку письмового провадження справу № 757/60219/16-ц за позовом особи до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) про визнання договору іпотеки недійсним.
Обставини справи
Судами встановлено, що між ПАТ та ДП укладено договір про відкриття кредитної лінії. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання 26 грудня 2008 року між ПАТ та матір'ю позивача було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого позичальник передала до іпотеки банку житловий будинок та земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок. Відповідно до довідки, виданої комунальним підприємством, на момент укладення договору іпотеки в будинку зареєстрована жінка та її мати.
У жовтні 2012 року заочним рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ПАТ до жінки про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, яким звернено стягнення на предмет іпотеки для задоволення грошових вимог ПАТ у сумі 6 492 396,92 грн та встановлено спосіб реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів. На підставі зазначених рішень було відкрито виконавче провадження. Заочним рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, виселено матір та неповнолітню доньку з житлового будинку. Разом з тим у зазначеному рішенні суд установив, що неповнолітня особа була зареєстрована в спірному приміщенні після відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, і банк як іпотекодержатель на реєстрацію не надавав, що свідчить про порушення іпотекодавцем укладеного сторонами іпотечного договору.
На момент укладання оспорюваного договору донька була зареєстрована за місцем проживання батька. Рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено. Суди прийшли до висновку, що на час укладання та нотаріального посвідчення договору іпотеки від 26 грудня 2008 року малолітня донька не була власником житлового будинку, який виступав предметом іпотеки, не була в ньому зареєстрована, а тому дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину не вимагався. При цьому суд зазначив, що порушення майнових прав дитини з боку батьків не відбулося, а тому позовна вимога про визнання договору іпотеки недійсною є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Касаційний цивільний суд ухвалив постанову, в якій наголосив на таке. Згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу України (ЦК України), статтею 177 Сімейного кодексу України (СК України) та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, що підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальної реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати листові зобов'язання. Під час вирішення спорів щодо недійсності іпотечних договорів з підстав порушення житлових та майнових прав неповнолітніх осіб суди, зокрема, повинні виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладання договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про ухвалення згоди органу опіки та піклування.
Встановлено, що донька, яка була малолітньою, на час укладання договору іпотеки не мала майнових прав на будинок, який був переданий в іпотеку, та права користування вказаним будинком, була зареєстрована за місцем проживання батька. З огляду на ці обставини суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи зазначені норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договором іпотеки, укладеного 26 грудня 2008 року між жінкою та ПАТ. Постановою Верховного Суду рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 вересня 2017 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року залишено без змін.
