Визнання неприпустимим доказом протоколу слідчого експерименту – позиція ВС.

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного Кримінального суду розглянув справу № 664/317/17 та зазначив, що твердження про недопустимість протоколу слідчого експерименту як доказу в кримінальному провадженні через те, що він фактично є похідним від показань свідка, не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

Обставини справи

Так, органом досудового розслідування чоловік обвинувачувався в тому, що будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у сторожовому поміщенні, розташованому на території персикових садів на полі, під час спільного розпивання алкогольних напоїв з громадянами, в ході несподівано виниклої зварки, усвідомлюючи суспільно характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з метою вбивства, нанісши особі одного удару ножем у ділянку грудної клітки зліва, тим самим спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудної клітки спереду з лівої частини, що проникає в лів порожнину з пораненням серця, які відповідно до висновку судно-медичної експертизи належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм опасности для життя, проте злочин не був закінчений з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, оскільки потерпілому було своєчасно надано медичну допомогу.

За вироком суду першої інстанції чоловіка було визнано невинним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

Так, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає слушними доводи касаційної скарги прокурора про безпідставне визнання неприпустимим доказом протоколу слідчого експерименту та висновку експерта за результатом проведення додаткової судово-медичної експертизи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (право № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було получено у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК. При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним джерелом доказів – протоколом слідчого експерименту.

ВС зазначив, що в цьому провадженні твердження про недопустимість протоколу слідчого експерименту як доказу в кримінальному провадженні через те, що він фактично є похідним від показань свідка, не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

У цьому провадженні зазначену слідчу (розшукову) дію було проведено 19 листопада 2016 року з метою перевірки й уточнення відомостей про подію, що сталася у присутності свідка. Свідку було роз'яснено його права та обов'язки, його попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань.

У слідчому експерименті брали участь статист і два поняті, яким, відповідно до вимог статей 11, 13, 15 та 223 КПК, було роз'яснено їхні права та обов'язки. Фіксування процесуальної дії здійснювалося за допомогою фотоаппарату, про що зазначено в протоколі слідчого експерименту, до протоколу долучені фотографії. Протокол слідчого експерименту підписали учасники процесуальної дії та поняті, зазначивши про відсутність зауважень та доповнень.

Також ВС зазначив, що матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами та в порядку, передбаченими ст. 240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю свідка та процесуальних гарантій, що виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від свідка у ході слідчого експерименту.

Доказ, отриманий в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, відповідно до ст. 86 КПК є допустимим. У той же час у матеріалах проведення відсутні підстави, визначені ст. 87 цього Кодексу для визнання протоколу слідчого експерименту неприпустимим доказом.

З урахуванням викладеного вище, ВС також не погодився із висновками суду про недопустимість висновку експерта за результатом проведення додаткової судно-медичної експертизи від 9 лютого 2017 року.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і визначив новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Постанова Касаційного Кримінального суду у складі ВС від 10.02.2021 року – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94770844