Стягнення моральної шкоди із забудовника за несвоєчасне здавання будинку. Аналіз судової практики від Адвокатського об’єднання «Вишневий та Партнери»
Схильність українських забудовників порушувати свої зобов'язання перед інвесторами – давно в Україні не новина. Адже досить рідко будинок здається точно вчасно. Однак питання про компенсації із забудовника за несвоєчасне виконання домовленостей залишається відкритим.
Стягнути із забудовника моральну шкоду за неналежне та несвоєчасне виконання договірних зобов'язань щодо передачі квартири у власність у новобудові – можливо. На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, переглядаючи рішення у справі №755/3509/18 ( Посилання ).
Так, позивач звернувся з позовом про відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов'язань щодо передачі квартири у власність у новобудові.
У свою чергу суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що закон «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Касаційний суд дійшов висновку, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення прав людини незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Тому воно підлягає стягненню на підставі стст.16 та 23 Цивільного кодексу та стст.4 та 22 закону «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на відшкодування не передбачено.
Таким чином, навіть якщо у договорі про купівлю-продаж майнових прав на квартиру укладеному між Вами та забудовником, відсутній пункт про відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне виконання зобов'язань перед Вами, Ви все одно маєте право на відшкодування моральної шкоди у порядку ЗУ «Про захист прав споживачів”.
Якщо виникли додаткові запитання, телефонуйте до Адвокатського об'єднання «Вишневий та Партнери» за тел: 098 000 24 11 або 095 277 24 11.
Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
праворуч № 755/3509/18
провадження № 61-17721св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого – Синельникова Є. Ст,
суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакарі Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю “Капітал Ріелті ЛТД”,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті»,
розглянувши в порядку спрощеного позового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії .І., Немирівської О. В., Чобіток О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» (далі – ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» (далі – ТОВ «Капітал Ріелті»), про відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2013 року між ним та ТОВ «Капітал Рієлті» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, предметом якого є майнові права на об'єкт нерухомості, розташовані в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з метою отримання у власність квартири у новозбудованому будинку шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача
18 червня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № КР/7/211 купівлі-продажу майнових прав від 11 вересня 2013 року, згідно з умовами якої ОСОБА_1 в повному обсязі сплатив вартість квартири в розмірі 434 350 грн, в тому числі з ПДВ 20% 72 391 грн 67 коп., що підтверджується довідкою від 16 вересня 2015 року про фінансування майнових прав об'єкта нерухомості за договором № КР/7/311 купівлі-продажу майнових прав від 11 вересня 2013 року.
Відповідно до пункту 2.3. договору № КР/7/211 купівлі-продажу майнових прав від 11 вересня 2013 року відповідач зобов'язався ввести будинок в експлуатацію у четвертому кварталі 2015 року, однак порушивши умови договору в частині строків здачі об'єкту в експлуатацію.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд відшкодувати моральну шкоду у розмірі 350 000 грн, яку заподіяно внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що оскільки договором купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна – житлове будівництво не передбачено відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов'язань, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено для розгляду у складі колегії з п'яти суддів в порядку спрощеного позикового провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від Верховного Суду від 25 березня 2020 року припинено касаційне провадження у вказаній справі
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відновлено касаційне провадження у зазначеній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вказує, що він свої зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав виконав, тобто сплатив кошти в повному обсязі, проте відповідач своїх зобов'язань за договором вчасно не виконав.
Судами не було враховано, що через недобудову та невведення в експлуатацію в термін будинку, за квартиру в якому ОСОБА_1 сплатив грошові кошти, останній зазнав значних моральних страждань.
Крім того, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, похилого віку, йому не можна хвилюватися, оскільки це одразу негативно позначається на стані його здоров'я, а тому неправомірні дії відповідача нанесли йому моральну шкоду, він постійно перебуває у стресовому стані внаслідок неналежного виконання зобов'язань ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД».
Враховуючи викладене, вважає, що суди не надали належної оцінки доказам щодо моральної шкоди, а також доказам погіршення стану здоров'я позивача, що перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням зобов'язань, взятих згідно з умовами договору відповідачем.
Також вважає, що твердження, що договором купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна – житлове будівництво не передбачено відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки відшкодування морального шкоди передбачено статтями 23 , 611 ЦК України .
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Капітал Рієлті» було укладено договір № КР/7/211 купівлі – продаж майнових прав, предметом якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості в порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України , що визначають загальні положення про купівлю-продаж об'єкту нерухомості.
Відповідно до пункту 2.2 договору сторони домовилися, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за цим договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 з наступними характеристиками: однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 45,5 кв. м на 11 поверсі біля секції №1.
Відповідно до пункту 2.3 договору запланований термін закінчення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва – 4 квартал 2015 року (а. с. 4-10).
Відповідно до пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона відшкодовує потерпілій стороні всі збитки, спричинені такими її винними діями (бездіяльністю) згідно з чинним законодавством України.
06 червня 2014 року між ТОВ «Капітал Рієлті», ОСОБА_1 та ТОВ «Капітал Рієлті ЛТД» було підписано додаткову угоду № 1 про заміну сторони у зобов'язанні до договору купівлі-продажу майнових прав № КР/7/211, відповідно до пункту 1, сторони домовилися замінити ТОВ «Капітал Ріелті» у договорі купівлі-продажу майнових прав на ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД», інші положення основного договору залишилися без змін.
18 червня 2014 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» додаткову угоду за договором № КР/7/211 купівлі-продажу майнових прав від 11 вересня 2013 року. Відповідно до умов додаткової угоди позивач ОСОБА_1 в повному обсязі сплатив вартість квартири в розмірі 434 350 грн, в тому числі з ПДВ 20% 72 391,67 грн, що підтверджується довідкою від 16 вересня 2015 року про фінансування майнових прав об'єкта нерухомості за договором № КР/7/311 купівлі-продаж майнових прав від 11 вересня 2013 року.
18 червня 2014 року між ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» в особі директора ОСОБА_3 який діє на підставі статуту, та ОСОБА_1 було підписано додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторони домовилися внести зміни до пунктів 2.2, 4.1 та 4.2 договору, а саме: сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на які передаються за цим договором, є об'єкт, розташований на об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕС_2 за наступними характеристиками: двокімнатна квартира АДРЕС_5 , проектною площею 62 кв. м.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 2 вищевказані підпункти договору купівлі-продажу викладені у наступній редакції: відповідно до пункту 4.1 договору в день укладення цього договору вартість майнових прав 1 кв. м об'єкту нерухомості складає 8 400 грн, у тому числі з ПДВ 20% – 1400 грн, відповідно до пункту 4.2 договору орієнтовна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості в день укладення цього Договору складає 434 350 грн 20% – 72 391 грн 67 коп. Решту несплачених метрів, а саме 16,5 кв. м, покупець сплачує за фіксованою ціною 8 400 грн. за 1 кв. м до листопада 2015 року, що становить 138 600 грн., у тому числі ПДВ 20% – 23 100 грн.
Однак усупереч договірним зобов'язанням ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» досі не передало позивачу квартиру в об'єкті капітального будівництва – житловому будинку з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:248:005 спорудження якого виникло у продавця на підставі договору № 08/11 від 22 листопада 2010 року, укладеного між ТОВ «Еверест плюс» та ТОВ «Капітал Ріелті».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення порядку розгляду судових справ» встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII , що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на годину вчинення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, що заявлені в суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеними вимогами закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, а договором не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов'язань щодо несвоєчасного введення будинку в експлуатацію.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнового) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як в майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як у договірних, так і у деліктних правовідносинах (за межами існуючих між потерпілим та завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральний шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральної шкоди відшкодовується грішми, іншим майном або іншим способом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості для їх реалізації, ступеня вини особи, яка нанесла моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин , які мають важливе значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, що охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність та ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової та технічної творчості, а також інші блага, що охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральний внесок підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець вказує на два випадки компенсації моральної шкоди – вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4 , 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ).
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання та передбачають відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець – суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачі товари або пропонує їх до реалізації; споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особових потреб, що безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг .
Як вбачається на підставі положень статті 2 договору, продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості.
Отже, судами зроблено помилковий висновок проте, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживачів» , оскільки договір купівлі-продажу майнових прав передбачає подальше набуття їх покупцем права власності на квартиру, що має здатися в експлуатацію у четвертому кварталі 2015 року, а отже на такі правовідносини поширюється дія зазначеного закону .
Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, що реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту продукції), відповідно до закону.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» в цьому Законі вживається у значенні – будь-які вироби (товар), які виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення громадських потреб.
За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнового) шкоди.
З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт та надавачами послуг.
З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсований і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України та статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Зазначено правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не регулює правовідносини, що виникли між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав щодо об'єкта нерухомого майна – житлове будівництво та про те, що зазначеним договором передбачено відшкодування моральної шкоди, а отже відсутні підстави для її відшкодування, є хибними.
Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: дослідивши зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження чи огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд установив обставини, що мають суттєве значення, на підставі неприпустимих доказів.
З урахуванням зазначеного ухвалені в справі судові рішення не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, оскільки суди не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін та надані на їх підтвердження докази.
Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.
Водночас, враховуючи, що допущені процесуальні недоліки можуть бути усунуті на стадії апеляційного перегляду, Верховний Суд, керуючись завданням цивільного судочинства та одним із основних принципів цивільного судочинства – розумність строків розгляду справи судом, дійшов висновку, що скасуванню відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає оскаржуване судове рішення апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, дати належну оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.
Керуючись статтями 402 , 409 , 411 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є залишковою та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
