Визнання батьківства: процедура та терміни звернення до суду

03.02.2022

За загальним правилом згідно зі ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері батька визначається :

1) за заявою матері та батька дитини;
2) за рішенням суду.

Так, за відсутності заяви, батьківство щодо дитини може бути визнано за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка містить і виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу, тобто дитина записується за заявою матері, на прізвище та громадянство матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ст. 129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини була одружена з іншим чоловіком, має право пред’явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про своє батьківство.

У зв’язку з цими положеннями особа, яка вважає себе батьком дитини, може подати позов про визнання батьківства. Однак до такої вимоги застосовується спеціальна позовна давність за один рік.

Основним документом, що підтверджує батьківство є експертиза ДНК, і саме з проведенням тесту визначення батьківства пов’язують початок закінчення терміну позовної давності.

Крім того, позиція про те, що строк позовної давності, що минув, починається з дати отримання ДНК тесту, знайшла своє підтвердження в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 363/3458/18, провадження № 61-976св21.

Так, у зазначеній ухвалі Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив: «Для правильного застосування частини другої статті 129 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня поінформованість особи про своє батьківство, а й об’єктивна можливість цього знати про своє батьківство.

Колегія суддів констатує, що на сьогоднішній день ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, що також узгоджується з практикою ЄСПЛ (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Судами встановлено, що 06 вересня 2017 року позивачем було проведено в Центрі генетичного діагностування «Medgen» у м. Стамбул Республіки Туреччина аналіз ДНК на батьківство, в результаті дослідження зразків виявлено, що всі ділянки отриманої ДНК збігаються, з генетичного аналізу випливає, що між зразками існує батьківський зв’язок, що свідчить про об’єктивну поінформованість ОСОБА_1 про своє батьківство».

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою щодо захисту свого цивільного права чи інтересу (частина перша статті 256 Цивільного кодексу України).

Закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта та п’ята статті 267 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 129 СК України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про своє батьківство.

Для правильного застосування частини другої статті 129 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня поінформованість про своє батьківство, а й об’єктивна можливість цієї особи знати про своє батьківство.

Сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, що також узгоджується з практикою ЄСПЛ (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

ВИСНОВОК

Таким чином, висновок із судово-генетичної експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини та її доказова цінність суттєво перевищує будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити. або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 р., заява № 3451/05).

Зазначеної правової позиції також дотримується Верховний Суд у ухвалі від 24 лютого 2021 р. у справі № 140/2055/18, провадження № 61-15593 св 20.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації, телефонуйте до Адвокатського об’єднання «Вишневий та Партнери» + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com.