Шлюбний договір – договір недовіри чи мудре рішення?
Обов'язковою ознакою шлюбу є реєстрація його державними органами.
Зазвичай у цей період більшість пар сподіваються, що їхні почуття триватимуть, якщо не все життя, то більшу його половину, і їх не спіткає питання розірвання шлюбу, поділу майна, стягнення аліментів тощо. Тому все, що стосується майнових та фінансових відносин, з'ясовувати зі своєю половинкою незручно.
У разі шлюбний договір, здавалося, міг би вирішити питання ще на початку шлюбних відносин. Однак левова частка людей відноситься до укладання будь-яких договорів щодо майна як до прояву недовіри з боку свого партнера, який здається ще на початку їхнього подружнього життя думає про її завершення.
Про це свідчить статистика. За даними Міністерства юстиції України, у 2019 році у Києві уклали майже 28 000 шлюбів та лише 1038 шлюбних договорів. Як бачимо, різниця колосальна.
Тож з'ясуємо, чим насправді є шлюбний договір – договором недовіри чи мудрим рішенням?
По-перше, шлюбний договір – це угода двох осіб, або одружені, або подали заяву про її реєстрацію до органів РАЦСу. Такий договір можна укладати як на початку сімейних відносин, так і після реєстрації шлюбу, це стало можливим у 2004 році після набрання чинності Сімейним кодексом України (далі – Кодекс). Положення щодо шлюбного договору викладено у гол. 10 Кодексу.
Що можна вносити до шлюбного договору?
Зокрема, шлюбним договором можна визначати майнові правничий та обов'язки подружжя як батьків.
У той самий час договір неспроможний регулювати особисті стосунки подружжя, і навіть особисті стосунки з-поміж них і дітьми. Отже, може бути врегульований шлюбним договором пункт про відсутність зрад.
Крім того, шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, встановлених Кодексом, а також ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище.
За шлюбним договором не можна передавати у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Тобто положення договору можуть стосуватися лише майна, яке на момент його укладання перебуває у власності подружжя.
Часті питання, що визначаються шлюбним договором:
– які об'єкти рухомого/нерухомого майна є особистою власністю кожного з подружжя;
– подарунки: хто є власником та як поділити у разі розірвання шлюбу;
– Як подружжя витрачає заробітну плату кожного. Яка частина є особистою власністю, яка відводиться до сімейного бюджету;
– утримання дітей та одного з подружжя іншим;
– Кредитні зобов'язання – загальний борг або особистий борг того з подружжя, кому був наданий кредит.
Шлюбний договір укладається лише у письмовій формі, і він має бути засвідчений нотаріально.
Без нотаріального посвідчення такий договір не матиме юридичної сили та у разі виникнення спорів між подружжям не буде належним доказом.
Шлюбний договір набирає чинності після нотаріального посвідчення, якщо його укладає подружжя, і після державної реєстрації шлюбу – якщо договір був укладений особами, які тільки подали заяву до РАГСу.
Бувають випадки, коли один із подружжя легковажно ставиться до укладання такого договору, вважаючи, що у будь-який момент може його скасувати. Однак без згоди іншого в судовому порядку можна визнати такий договір недійсним лише за наявності поважних підстав.
Зазвичай підставою для подання такого позову є те, що підписанням шлюбного договору чоловік/чоловік був поставлений у вкрай невигідне матеріальне становище. Однак перспектива цих справ є дуже сумнівною.
Зокрема, у постанові від 01.07.2021 р. у справі № 127/14002/21 Верховний Суд зазначив, що колегія суддів не бачить підстав вважати, що у спірному договорі одну із сторін поставлено у надзвичайно невигідне матеріальне становище та суттєво порушено дисбаланс між правами та обов'язками кожного з подружжя, оскільки умовами шлюбного договору передбачено взаємні права та обов'язки сторін, під час укладання сторони були попередньо ознайомлені з наслідками вчиненої нотаріальної дії, у т. ч. з вимогами цивільного законодавства про недійсність угод, розуміли значення та умови цієї угоди, його правові наслідки, підтвердили дійсність намірів і те, що він не має характеру уявної чи уявної угоди.
У ухвалі Верховного Суду від 28.04.2021 р. у справі № 320/3970/18 (провадження № 61-13223св19) визначено, що: “свобода договору в регулюванні майнових відносин між подружжям є суттєво обмежена. Такі сторони не мають права в договорах між собою визначати такі умови, реалізація яких призведе до суттєвого дисбалансу між правами та обов'язками кожного з подружжя.
Категорія “надзвичайно невигідне матеріальне становище”, вжита у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер та підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, і ці докази мають бути оцінені судом відповідно до норм цивільного процесуального права”.
Так, якщо сторона підписала договір власноруч, людина підтвердила, що їй роз'яснено наслідки правочину, підтвердила дійсність намірів – такий договір, швидше за все, суд залишить чинним.
Крім того, варто звернути увагу на внесення додаткових умов сторонами. Наприклад: якщо шлюб між сторонами буде розірвано менш ніж за 5 років після його реєстрації – об'єкт нерухомого майна набуде статусу особистої приватної власності дружини/чоловіка.
У такому разі особа, яка внесла ту чи іншу умову до договору, має враховувати ризик, пов'язаний із незрозумілістю чи наслідками такої умови. У той самий час це правило застосовується як тоді, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, а й коли сторона прийняла умова інший стороны.
Тому при підписанні такого договору слід переконатися, що жодне з його положень не ставить вас у невигідне становище чи не буде наслідком порушення вашого права.
Звичайно, кожен сам обирає, чи варто йому укладати шлюбний договір. Але врахувати на початку шлюбних відносин усі за і проти – однозначно вартує.
ВИСНОВОК:
На нашу думку, укладання шлюбного договору є мудрим рішенням.
У той же час я назвала б такий договір договором зрілості. Адже укладає шлюбний договір здебільшого лише той, хто цінує себе, свого партнера, загальний час і має почуття поваги та щирі наміри. Оскільки всупереч хибним уявленням укладання шлюбного договору не тільки не “вбиває” любов, а, навпаки, не маючи жодного відношення до почуттів, визначає режим того чи іншого майна і саме цим дає подружжю впевненість у завтрашньому дні у будь-яких ситуаціях. А врегулювавши всі питання щодо правового режиму майна на початку відносин, можна автоматично усунути підстави для майнових суперечок між подружжям, що дуже звужує коло причин для можливих конфліктів у сім'ї.
Опубліковано в електронному виданні “Юрист та Закон” випуск № 29.
